Майже 30 років його роботою були фото- та відеокамери. В’ячеслав Бєлов звик фіксувати події, розповідати історії людей і бути там, де відбувається щось важливе. А у вересні 2024 р. лучанин змінив звичну журналістську професію на військову службу. День працівників радіо, телебачення і зв’язку 51-річний сержант Волинського прикордонного загону зустрів на охороні державного кордону.
Про військовослужбовця, який свого часу працював і фотокореспондентом «Волинської газети» (ще за часів «Досвітньої зорі») розповіла пресслужба прикордонників. Свій професійний шлях він розпочав у 1994 р. оператором Волинської обласної державної телерадіокомпанії, де пропрацював щонайменше 10 років.
Вибір був не випадковим.
Батько – Валерій Бєлов – був членом Спілки фотохудожників України, багаторічним фотокореспондентом інформаційної Агенції РАТАУ (тепер Укрінформ). Дядько – Геннадій Бєлов – не один рік редагував рожищенську районну газету. Двоюрідний брат – Микола Бєлов, який нині також служить у прикордонному відомстві, теж свого часу тривалий період працював на телебаченні. І навіть дружина – Галина Бєлова – відома, знана та шанована у волинських медіа фахівчиня!
Тому вибір професії був для В’ячеслава Бєлова цілком усвідомленим. Крім роботи на телебаченні і в газеті, був досвід у пресслужбі Луцької міської ради, власного кореспондента телеканалів «Футбол-1» та «Футбол-2», пресслужби ФК «Волинь». А перед вступом на військову службу він працював телеоператором на «12 каналі».

Рішення стати до лав прикордонників, каже В’ячеслав Бєлов, він ухвалив свідомо. Не чекав повістки чи обставин, які змусили б визначатися, – сам обрав військовий шлях, підрозділ і підписав контракт:
«На той час у Волинському прикордонному загоні вже служило чимало моїх знайомих. Вони розповідали про службу, особливості роботи, радили спробувати себе в цій справі. Коли з’явилася така можливість, довго не роздумував. Розумів, що країна потребує людей, які готові брати на себе відповідальність. Тож прийшов і зробив свій вибір».
Перші шість місяців військової служби сержант ДПСУ охороняв кордон із Польщею. Згодом його перевели на один із підрозділів на українсько-білоруській ділянці держрубежу.
«Тут зовсім інший ритм життя, ніж у телевізійній студії. Замість графіків зйомок – графік служби, замість редакційних завдань – чітко визначені військові обов’язки, а замість звичних міських масивів – лісові пейзажі, заболочені місцевості та протяжні прикордонні території. Служба тут вимагає постійної пильності, витримки й дисципліни. Тож важливо помічати найменші зміни в навколишньому середовищі, бути уважним до деталей, діяти злагоджено з побратимами та не втрачати концентрації. Адже охорона державного кордону – це щоденна відповідальність, де немає другорядних завдань і не буває дрібниць», – написала пресслужба 6 Волинського прикордонного загону ДПСУ.
За час служби В’ячеслав Бєлов переконався: військова справа вимагає не лише фізичної витривалості, а й внутрішньої стійкості, відповідальності та готовності виконувати взяті на себе зобов’язання. Контракт для нього – це, насамперед, усвідомлений вибір і зобов’язання перед державою та побратимами:
«Коли підписуєш контракт, ти береш на себе відповідальність і маєш сумлінно виконувати те, що зобов’язався робити. Звичайно, служба непроста, особливо зважаючи на вік і навантаження. Але я не шкодую про свій вибір. Розумію, наскільки важливо сьогодні бути тут і виконувати свою роботу. Зрештою, хтось має стояти на захисті державного кордону», – наголошує сержант.

Історія цього вже досвідченого прикордонника – це приклад того, що шлях до військової служби може починатися з найрізноманітніших професій. Головне – усвідомлення власної відповідальності, готовність діяти та бажання бути корисним своїй державі.
Навіть у такій напруженій буденності В’ячеслав Бєлов знаходить місце для того, що супроводжувало його все життя. Мальовнича природа прикордоння не залишає байдужим колишнього фотокора і телеоператора. Тож, коли випадає нагода, він фіксує місцеві краєвиди.
А в День працівників радіо, телебачення та зв’язку В’ячеслав Бєлов побажав усім, хто сьогодні замість камер і мікрофонів тримає зброю, захищаючи Україну, обов’язково це свято наступного року зустріти вдома, у своїх редакціях, поруч із рідними та колегами, у мирній, вільній і незалежній Україні.
Так і має бути! Адже нині в Силах оборони України продовжують військову службу майже 30 волинських працівників медіа. Ще кілька журналістів демобілізувалися або внаслідок важких поранень, або в зв’язку з досягненням граничного віку служби у війську.
Володимир ДАНИЛЮК.
Фото з особистого архіву В’ячеслава Бєлова та пресслужби 6 Волинського прикордонного загону ДПСУ.

