Суходолівські жартівники

Жартівником треба вродитися й вдатися. Четверо хлопців – Дмитро Гукало, Андрій Івановський та брати Дмитро і Володимир Шейчуки – і вродилися, і вдалися. Отож із 2011-го вони об’єдналися в команду «Позитивні віруси» та відтоді – активні учасники волинського руху КВК. Самі пишуть тексти, самі виготовляють необхідний інвентар, самі й жартують. При цьому встигають реалізовуватися на роботі й перейматися звичайними для села справами. Дмитро Гукало та Володимир Шейчук учителюють. Один викладає географію в Устилузі, Хотячеві та Сельці, інший – історію у Ласкові та Микуличах. До речі, учні з неприхованим інтересом стежать за творчими успіхами своїх учителів: приходять на ігри, дивляться трансляцію по телевізору, а потім жартують у шкільних коридорах. Ще двоє «вірусів» трудяться на підприємстві «БРВ Україна»: Андрій Івановський менеджером із постачання, а Дмитро Шейчук – водієм.

Після завершення робочого дня у хлопців починаються… жартівливі будні. Напередодні ігор репетирують чи не щодня, коли ж до виходу на сцену ще є трохи часу – двічі на тиждень. Андрія не спиняє навіть відстань у кілька кілометрів, бо мешкає хлопчина у сусідньому селі Ласків.

– Моя мама працює директором Будинку культури у Суходолах, тому й маємо можливість збиратися на репетиції саме в клубі, – розповідає Дмитро Гукало. – Шкода, правда, що приміщення у такому плачевному стані: якщо в фойє ремонт робили років десять тому, то в залі зі сценою, де в часі мого дитинства крутили кіно, – ні. Стеля протікає, на стінах грибок узявся.

Але відсутність умов – не означає відсутність таланту. Тож результатом репетицій, проведених на сільській сцені, стало третє місце у Луцькій лізі КВК. У середині грудня 2012-го 12 команд з’їхалися до обласного центру Волині, аби визначити, хто ліпше жартує.

Хлопці знаються давно: Дмитро Гукало та Андрій Івановський разом їли шкільну кашу, а Володимир та ще один Дмитро сиділи за тими ж партами, тільки роком пізніше і роком раніше.

Насправді ж суходолівський КВК-рух розпочався… у Луцьку. Майбутній учитель географії бавився у КВК ще в студентські роки, коли здобував диплом у ВНУ ім. Лесі Українки. Можливість публічно жартувати додавала студентським будням особливого присмаку. Тож коли життя повернуло на самостійну ниву, ностальгія за КВК ніяк не минала.

– Студентська команда географічного факультету «Позитивні віруси» згодом перестала існувати: колектив розійшовся, бо отримали дипломи й роз’їхалися, – пригадує Дмитро Гукало. – Навіть не знаю, як сталося, але одного разу ми зібралися учотирьох, балакали і договорилися, що було б добре дати «Позитивним вірусам» нове життя.

Перший сценарій… Перша гра… Віджартували тоді у Володимирі-Волинському в місцевій лізі КВК. Причому – успішно. Зрозуміли це, коли зійшли зі сцени, а оплески ніяк не затихали. Відтоді улюблену справу не полишають.

У рідному селі, коли дізналися, що їхні хлопці, – затяті кавеенщики, щиро подивувалися. Мовляв, парубки – серйозні, кожен на роботі, стараються. Одначе талант до тонких жартів згодом оцінили. А коли гру показали по телебаченню, то щиро вітали.

Хлопці один поперед одним стверджують, що хороше почуття гумору – справжній скарб, бо веселим людям значно легше живеться. Мовляв, будь-яку «кислу» ситуацію можна сприймати як песимістично, так і оптимістично. А якщо ще й приправити хорошою порцією жарту, то взагалі… У період виборчої кампанії «віруси» зметикували й звернулися за допомогою до одного з кандидатів. Як не крути, а на костюми, інвентар, фонограми та поїздки гроші потрібні. Тож кандидат трохи розщедрився.

– Вирішили, що придбаємо нові костюми, – розповідає Дмитро Гукало, капітан команди. – Ми ж – неподалік кордону, то й надумали купити одяг у Польщі. Зібралися й поїхали. Одному лише Дмитрові не вийшло. Самі приміряли кілька разів, а йому взяли так, як кажуть, на око. І що ви думаєте з того вийшло? На Дімці все сидить, наче на замовлення шите, а ми своє мусили вшивати чи розшивати. То він по-доброму глузує й досі.

Якщо із жартами у суходольських «вірусів» все добре, то про матеріальну складову цього не скажеш. Жартують парубки за свої. Тож коли вдається за гарну гру отримати як приз фінансову винагороду, щиро тішаться.

– Над усім сміємося, про все жартуємо, окрім політики, – підкреслює капітан команди КВК. – Чому? Бо ніхто краще не скаже з цієї нагоди, ніж 95-й квартал. А більше табу немає. Життя – непроста штука. Тому всім рекомендуємо не плакати, а сміятися. Хоча б на іграх КВК.