Жіноча збірна України з волейболу в Луцьку перемогла команду Франції у першому матчі третього вирішального раунду відбору на чемпіонат Європи-2013. Проте «трикольорові красуні» зазнали важкого психологічного удару ще до того, як дісталися на Волинь.
А все тому, що добиралися на нашу землю літаком із Парижа через Відень у Львів, а вже звідтіля їхали до Луцька автобусом. І те, що вони побачили за вікном, не могло їх не приголомшити…
Але насамперед – про спортивну складову надпринципового волейбольного поєдинку. В трьох із чотирьох сетів українська команда виявилася сильнішою (25:23, 25:17, 24:26, 30:28). І те, що для перемоги нашим співвітчизницям знадобилося довгих 120 хв., теж не випадковість: суперниці виявилися не з лякливих.
Наставник збірної України Гарій Єгіазаров мудро вирішив не займатися експериментами зі складом, тому довірив вихід в «основі» надійним спортсменкам.
Символічно, що єдина представниця луцького клубу Інна Молодцова зуміла відкрити рахунок у матчі. Рівна боротьба точилася на майданчику до другої перерви – 16:15. А потім наші пішли у відрив. Французькому тренерові Фабрісові Віалу не допомогли й численні заміни: українки виграли першу партію.В другій було значно легше, а от за рахунку 2:0 після удару Наталії Захарчук рахунок наблизився до переможного (24:23). Але кращою концентрація в завершальні хвилини виявилося в гостей. Із новими силами вони взялися рятувати матч, що, здавалося, вже програний. І капітану команди Тетяні Козловій вдалося здійснити кілька результативних атак та встановити остаточний підсумок – 30:28.
Що ж, 3:1 – дуже важка та вкрай необхідна для продовження боротьби за вихід на світову арену перемога. Після неї наші дівчата вирушили на базу в Святошино, а 8 червня зіграють повторний матч у Франції.
А тепер – про справи навколо волейбольні. Як ми вже знаємо, француженки 31 травня обідньої пори рейсом «Відень – Львів» приземлилися на галицькому летовищі ім. Данила Галицького. Потім автомобільним транспортом поїхали в Луцьк. І ось тут їх чекала чи не найбільша несподіванка: замість того, щоб обрати найкоротший шлях через Кам’янку-Бузьку, Радехів і Горохів, водій скористався значно довшим маршрутом – через Буськ і Дубно. А все тому, що дорога між Львовом та Луцьком на території сусідньої області існує хіба що на карті. В реальності це якийсь конгломерат вибоїн, горбків та багнюки на узбіччях, де часто можна помітити наслідки аварійних зупинок автотранспортних засобів у вигляді побитих шин та спотворених запчастин ходової частини. Про що казати, коли навіть вантажівки виходять із ладу, не витримуючи тотального бездоріжжя?
Скільки ще так триватиме, сказати важко. Бо навіть депутати нашої облради чи не одностайно зверталися до львівських колег із вимогою, врешті-решт, взятися за капітальний ремонт багатостраждальної дороги Н-17, але віз і нині там. Нездатність галицької влади, де біля керма двох гілок намагаються співпрацювати свободівці та регіонали, конструктивно вирішувати найнагальніші потреби населення, проглядається навіть неозброєним оком!
Щодо француженок, то шок від бездоріжжя вони пережили вже на території Рівненщини, як тільки минули м. Дубно: фактично до початку Волині дорога тут – у жахливому стані…
Як бачимо, внаслідок спортивної майстерності та побутової несподіванки українські жінки виграли в французьких суперниць. Але яким буде волейбол у виконанні цих збірних у Парижі, передбачити майже неможливо.
Володимир ДАНИЛЮК.