Розмова
з ректором Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки,
професором, доктором наук Анатолієм Цьосем увібрала в себе багато аспектів щодо
діяльності першого вишу Волині. На робочому столі Анатолія Васильовича, окрім
різного роду документів, красується фото внуків.
– Це найбільша моя радість та цінність, – мовить господар
кабінету. – Діти швидко виросли, а ми були молоді і десь так не цінували як
воно мало бути. І часу не завжди вистачало. А внуки – це вже більш усвідомлена
реальність. Слава Богу, що вони є.
–
Добре, що ми починаємо з буденних справ, які становлять основу нашого життя і
без яких воно взагалі не мислиме. Адже живемо заради чогось і заради когось. Але
давайте поговоримо про Ваш університет, його день сьогоднішній і завтрашній.
– Знаєте, університет – це традиція, насамперед. Неможливо
з нуля побудувати університет світового масштабу, бо це колектив, це традиції,
це досягнення. І на це треба зважати. Мені дуже приємно, що кілька днів назад
ми відкривали іменну аудиторію колишнього нашого професора Романа Арцишевського.
Я особисто знав Романа Антоновича. Прекрасна людина, ерудований науковець. Досі
пам’ятаю його лекцію, яку мав честь почути у ролі аспіранта, хоча правильніше
сказати здобувача, щодо світогляду. На все життя він зберіг риси людяності до
професора, аспіранта, студента, колеги. Друга його чеснота була – це
толерантність та виваженість думок. Це насправді був справжній, класичний
професор у повному розумінні цього слова. Він багато зробив з точки зору і для
науки, і для освіти, і для школи, написавши ряд підручників. Мені дуже приємно
було відкривати аудиторію його імені. На цій урочистості була донька Романа
Антоновича, його колеги. Присутні почули немало теплих слів про вченого.
Думаю, що таку традицію будемо продовжувати і далі. В
університеті вже є іменні аудиторії наших відомих професорів: Євгенії Гороть, Петра
Луцишина, а також фронтовика та дисидента Дмитра Іващенка. Зараз працюємо над
тим, аби наш стадіон назвати іменем Віктора Завацького, колишнього декана
факультету фізичного виховання. Він вклав дуже багато сил та енергії для
розвитку на Волині і спорту, і науки та зробив усе можливе, аби ця спортивна
арена запрацювала і прислужилася не одному поколінню студентів нашого
університету. Взагалі, я не уявляю, як можна було створити на Волині Вчену раду
із захисту дисертацій, коли одна така рада була лише в Києві? Віктору Івановичу
це вдалося!
Можна називати багато відомих учених, які заслужили того,
аби їх пам’ятали. До 80-річчя нашого вишу ми зробимо своєрідний іменний каталог
аудиторій, музеїв. Сподіваюся, що незабаром матимемо гарний музей нашого колишнього
ректора Вадима Свідзинського. Але концепція музею має бути відкритою, щоб
будь-хто мав можливість зайти і ознайомитися з матеріалами, які там
знаходяться. Як на мене, подібні музеї потрібно облаштовувати у великих
аудиторіях, де навчаються студенти. Вони тоді матимуть можливість детальніше
дізнатися про вченого, ближче ознайомитися з його працями, вникнути у їх суть. Отож
і краще знатимуть історію того або іншого викладача. Будемо старатися до
80-річчя нашого університету зробити новий сучасний музей. Не такий як він є
зараз в аудиторії і зачинений, хоча там є цікаві експонати.
–
Де знайдете місце для нього?
– Хочемо облаштувати його в новому корпусі на другому
поверсі. Експозиція має бути відкритою для кожного бажаючого. Це ще більше
слугуватиме популярності нашого університету та його іміджу. Воно так має бути.
Це традиція, це історія і з точки зору сучасності – це вже відповідальність за
те, що ти робиш. Мені хочеться, аби ми завжди відчували гордість за те, що
працюємо в університеті. Таку повагу, безперечно, треба заслужити відданістю
кожного. Щоб люди відгукувалися, що це дійсно університет, у якому готують висококласних фахівців. Думаю, що для цього ми
вже багато зробили і будемо надалі працювати в цьому напрямку.
Чому я раджу волинянам, нашим сусідам з Рівненщини,
Львівщини, Тернопільщини, узагалі всім українцям обирати наш університет для
навчання? Найперше тому, що у нас найкращий науково-педагогічний потенціал. У
нас дуже прекрасні професори, доктори наук, дуже добре підготовлені фахівці,
які на високому рівні дають знання нашим студентам, чимало наших працівників
мають досвід закордонного стажування і праці в інших європейських країнах.
Друге: у нас дуже хороша матеріальна база. Крім того, ми багато ремонтуємо.
Приміром, сьогодні я побував на факультеті культури і мистецтв, подивився дві
великі лекційні аудиторії, які вже готові приймати студентів. Виглядають
надсучасно. Зразу видно, що там попрацювали справжні майстри, рука яких торкнулася
стін, підлоги та стелі. Не забули й про меблі. Готуються і гуртожитки.
–
Для студентів, які приїжджають з інших регіонів чи з сільської місцевості, це
дуже важливо.
– Майже 2 млн грн
витратимо на ремонт третього гуртожитку. Надіюся, що у короткі терміни
відремонтуємо й інші. Тобто, у нас дуже хороша матеріальна база. Маємо велику
кількість гуртожитків, що дуже важливо для дітей. Університет оснащений
прекрасними приладами для навчання, у тому числі лабораторіями, сучасними
мікроскопами. Тільки в нашому виші, можливо найкраще вУкраїні, здійснюється реалізація програми подвійного
диплома. Що це на практиці? Студенти навчаються в нашому і одночасно, як
правило, в польському університеті. Після закінчення отримують два дипломи:
український і польський. Тому у такий складний невизначений час не треба
посилати дитину за знаннями у Польщу. Їх можна отримати і у нас. І ще. У нас,
напевно, найкраще реалізується програма дуальної освіти. Ми уклали хороші
тристоронні угоди з фірмою Левандовського «Інтернет-Девінс», заповідником
«Старий Луцьк», зараз йде мова про економічні спеціальності та екологію. Тут
задіяні три учасники: університет, виробництво та студент, який має можливість
працювати на фірмі, вдосконалювати свої навики під час роботи і одночасно навчатися
у нас. Маємо приємну інформацію, що на фірмі «Інтернет-Девінс» вже
працевлаштовано п’ять наших студентів. І це стосується першокурсників. Вони
тепер мають прекрасні можливості для всебічного розвитку.
Наступне. Таке є в Україні, воно дуже поширене, — це
спільні лабораторії. Поки що ведемо перемовини з потужними фірмами нашої
області щодо створення спільних лабораторій. Дуже надіюся, що це поліпшить
матеріальну базу наукових досліджень прикладного характеру. Вони будуть
спрямовані на реалізацію тих завдань, які стоять перед конкретним виробництвом.
Це досить важливо. Ми, по суті, вже домовилися про створення спільної
лабораторії із фірмою Віктора Левандовського «Інтернет-Девінс». Є інші намітки,
але не хочу забігати наперед та відкривати всі карти. Мета переслідується одна:
спільні лабораторії повинні бути обопільно вигідними і для навчального закладу,
і для підприємства. Тому ми найкращі. Через те кажу: ідіть до нас, а ми дамо
вам гарну та якісну освіту.
–
Анатолію Васильовичу, світова пандемія не стала на заваді Вашим планам?
– Той, хто хоче щось робити, шукає шляхи, як це зробити.
Той, що не хоче, шукає причини. Нам коронавірус не заважає нормально працювати та нормально
розвиватися. Він не перешкодив нашим планам, і ми на нього не нарікаємо.
Звичайно, врахували всі вимоги та рекомендації і навчальний рік завершили у
форматі он-лайн. У такому ж режимі студенти здавали і сесії та отримали
нормальну освіту. Це аж ніяк не знизило загальної якості знань. Не треба шукати
серед карантинних обмежень якогось чинника, через який ми щось не зробили. Це
абсолютно неправильний підхід. Якщо хочемо розвиватися, то маємо шукати шляхи
цього процесу.
–
Не вплинув коронавірус і на святкові
заходи з вручення дипломів?
– Вручення дипломів – це свято. Можна знов-таки сказати, що
карантинні обмеження нам не дають можливості вручити дипломи і на цьому
завершити навчання. Але це було б неправильно. Я, наприклад, пам’ятаю як
вручали мені диплом після закінчення тоді ще Луцького педагогічного інституту
імені Лесі Українки, що тоді говорив. Тому такого свята не треба позбавляти
наших студентів. Ми добре продумали, як організувати вручення. Об’єднали он-лайн з одночасним врученням у невеликих групах.
Спочатку для всіх факультетів, усіх спеціальностей записали он-лайн звернення
ректора, деканів, усіх бажаючих. Потім у режимі реальної відеоконференції
зробили он-лайн вручення. Після цього випускники невеличкими групами в мантіях
і з квітами збиралися на факультетах чи в інших місцях і урочисто отримували
дипломи. Зробили усе, аби це запам’яталося на все життя.
–
Нинішня вступна кампанія має якісь характерні ознаки?
– Загалом вступна кампанія, якщо говорити щиро, вона не
відрізняється від тих, що були раніше. Єдина відмінність у тому, що вона
зміщена на місяць. Діти так само, як і раніше, складали ЗНО. Воно, на мою
думку, одне з небагатьох позитивних досягнень нашої освіти, яке добре
сприймається в суспільстві. Нині є певні обмеження, не всі мають можливість
здавати ЗНО. Я дотримуюся думки, що той, хто вступає на державну форму
навчання, зобов’язаний здавати ЗНО. Той, хто поступає на платну форму, може не
здавати, оскільки він сам оплачує своє навчання. Для держави це дуже вигідно.
По-перше, дитина вже зайнята, по-друге, з його коштів університет виплачує
заробітну плату викладачам, ремонтує приміщення, платить усі податки. Я більш,
ніж упевнений, що бажаючим навчатися на платній формі треба дозволяти поступати
без ЗНО. Нічого страшного у цьому нема. Чим більше у нас буде людей розумних та
освічених, тим краще буде в Україні. Людина, яка слухала лекції, спілкувалася з
викладачами, вона має значно ширший кругозір і може краще себе реалізувати у
будь-яких видах діяльності. Через те треба давати дітям максимум можливостей
для здобуття вищої освіти.
Якщо брати терміни, то там, де є творчі іспити, вони відбудуться з 1 до 12 серпня.
Десь із 5 вересня буде перше зарахування на державну форму навчання, і до 10-го
числа визначимося остаточно з платною формою. Для студентів першого курсу та
для магістрів навчальний процес у нас розпочнеться приблизно 15 вересня. Плануємо
кілька субот зробити навчальними днями, щоб першокурсники закінчували перший
семестр зі студентами інших курсів. Думаю, що вступна кампанія пройде спокійно
та організовано і ніяких проблем не виникне. Документи подаватимуть в он-лайн режимі,
як і в минулому році. Приймальні комісії готові до роботи.
Скільки студентів можемо набрати у цьому році? У нас є
ліцензія. Що цікаво, на перший курс денної норми навчання після закінчення
загальноосвітньої школи можемо прийняти 1990 студентів на 59 спеціальностей, у
магістратуру – 55. З цієї кількості майже 900 студентів навчатимуться за
рахунок держави. На заочну форму лише 240. Нині дуже мало дітей бажають
навчатися заочно. Ця цифра з кожним роком зменшується. У магістратуру маємо
право набрати 1315 осіб і 665 – на заочну форму. Загалом, на ці форми навчання
на бакалавра і на магістра можемо набрати аж 4210 студентів. Нині маємо трохи
менше 10 тисяч. Сумнівно, що стільки буде, але мати їх є законне право. Якщо
всі наші задумки вдасться реалізувати, то університет і далі розвиватиметься
сильно та потужно, що мені і хочеться.
–
Приймальна комісія, як випливає з Ваших слів, працює в нормальному режимі.
– У нас є наказ про роботу приймальної комісії. Вона працює
цілий рік. У ній задіяна велика когорта людей – більше трьохсот. Вона включає у
себе секретаріат, атестаційну, відбіркову та апеляційну комісії, а також
технічних секретарів. Працюють усі досить добре та ефективно. Я є головою
приймальної комісії, проректор Юрій Громик є моїм заступником і одночасно
головою апеляційної комісії. А Андрій Слащук – відповідальний секретар, людина
дуже мудра, відповідальна і професійна. Саме Андрій Миколайович і забезпечує
всю роботу комісії.
–
Дуже вдячний Вам, Анатолію Васильовичу, за наше спілкування, яке, надіюся буде
плідним і в майбутньому, та бажаю успіхів.
– Я також вдячний за спілкування з представниками
«Волинської газети», адже з вашою допомогою про здобутки Лесиного університету
дізнається ще більше людей.
Володимир ПРИХОДЬКО.