Флеш-інтерв’ю
з головою облдержадміністрації Олександром Савченком.
Керівник
виконавчої гілки влади Волині Олександр Савченко продовжує демонструвати
відкритість у спілкуванні з представниками мас-медіа. Підтвердженням цього
факту стала зустріч Олександра Ілліча з автором цих рядків як головним
редактором «Волинської газети» – видання, одним зі співзасновників якого до
завершення процедури роздержавлення виступала облдержадміністрація.
Та
флеш-інтерв’ю стосувалося іншої, важливішої теми – чергової річниці
Незалежності України.
–
Олександре Іллічу, чим Вам запам’ятався день 24 серпня 1991 р., коли Верховна
Рада України проголосувала за Акт проголошення державної незалежності?
– Я тоді служив у міліції, був одним із керівників
підрозділу Відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності (більш
відома назва цієї структури – ОБХСС, нині це ДСБЕЗ – Державна служба боротьби з
економічною злочинністю Нацполіції України, – авт.) Радянського району м. Києва. Друга половина серпня тоді була
дуже напруженою для всіх правоохоронців. Ви ж пам’ятаєте 19-те число, коли
країна дізналася про ГКЧП? Тоді в Москві вийшла газета «Правда» з «документами»
заколотників, центральні телеканали «крутили» «Лебедине озеро», а Кремль почав
спроби захистити свій заколот із допомогою силових структур… А ми, столичні
міліціонери, просто виконували свої службові обов’язки з забезпечення
правопорядку та боротьби зі злочинністю. Це відбувалося, зрозуміло, за
специфічних обставин – в перші дні ніхто не знав, чим це ГКЧП обернеться для
України… По-різному тоді правоохоронці сприймали спробу відсторонення Михайла
Горбачова від влади… Дехто навіть мріяв про повернення «сильної руки», бо
рівень хаосу вже сягнув такого рівня, що важко було забезпечувати навіть
елементарні вимоги законодавства… При Михайлові Горбачову дестабілізація
системи МВС сягнула просто колосального рівня, і правоохоронці буквально мріяли
про хоча б мінімальний рівень порядку. Але таких було небагато. Ще більше їх
поменшало, коли побачили «прес-конференцію» заколотників на чолі з Геннадієм
Янаєвим, у якого буквально трусилися руки від переляку… Більшість столичних
міліціонерів, і я в їхньому числі, чітко стояли на позиціях здобуття Україною
незалежності. До 24 серпня 1991 р. в нашій історії була ж ще одна важлива дата
– 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний
суверенітет, яка й стала чітким дороговказом подальшого розвитку подій! Ми її
сприйняли позитивно, підтримували, а я, коли навіть був у батьків на
Кіровоградщині, говорив з ними на цю тему, тож всі ми свідомо 1 грудня на
загальнонаціональному референдумі проголосували за Незалежність України. І
тоді, в 1991-ому, і зараз я твердо переконаний в правильності такого
історичного вибору.
–
Як відзначали День незалежності торік? Чим він був особливим?
– Особливим минулорічне свято назвати не можу, бо
багато років, працюючи в органах внутрішніх справ, на 24 серпня займався
забезпеченням громадського правопорядку в столиці та інших регіонах України. Це,
образно кажучи, як на весіллі: голова – в квітках, а все тіло – в милі…Відтак,
усі урочистості для мене починалися тоді, коли всі офіційні заходи вже
закінчувалися… А в минулому році я працював на посаді першого заступника голови
Київської облдержадміністрації, відтак, займався організацією святкування Дня
незалежності на території всієї Київської області. Завдання було одне – щоб
черговий день народження незалежної України відбувся як справжнє свято. Я
гордий тим, що так воно й відбулося.
–
З якими очікуваннями підходите до цьогорічного свята Дня незалежності, яке
відзначатимете тут, на Волині, вже в статусі голови облдержадміністрації?
– Переживаю особливі відчуття… Знаєте, вперше святкую
день народження Незалежної України на території княжої Волині. Це історична
земля. Люди тут по-особливому сприймають різноманітні події. Народ тут має
славну, але дуже складну біографію. За віки свого розвитку на Волині було
чимало завойовників і непроханих гостей, і навіть колись однозначні події
1939-го року сприймаються по-іншому. Як, власне, подвійні відчуття переживаю,
коли на Волині відзначали чергову річницю звільнення від гітлерівських окупантів,
бо ж натомість прийшли інші – «совєти»… Один мій дід – по батьковій лінії –
воював на фронті, пропав безвісти. Другий – дожив до закінчення війни. Так от,
в липні 1944 р. на Волинь замість ненависних нацистів прийшла радянська влада,
і в той же ж період для людей виникли нові складні проблеми, котрі часто
оберталися трагедіями… В центральній Україні це все сприймається інакше, а тут
– по-особливому! Але волиняни завжди мріяли про те, щоб жити у вільній і
самостійній державі, боролися за це в той чи інший спосіб, тому однозначно день
24 серпня – це велике свято! Я особисто в переддень цієї урочистої події
розумію велику відповідальність, яка випала на мою долю, бо одна справа – День
незалежності в м. Києві, де відбувається багато різноманітних подій і де є
велика кількість службовців, які за них відповідають, і зовсім інша – тут, на
Волині, де я працюю на посаді голови облдержадміністрації і особисто відповідаю
за всю програму святкових заходів. Відтак, підготовці проведення урочистостей
приділяю дуже багато уваги та часу. З одного боку, не хочу, щоб 24 серпня 2018
р. перетворилося на якусь шароварщину, з другого – не допускаю, аби воно було
занадто забюрократизованим. Всі заходи мають відбуватися на високому рівні, але
–змістовно, цікаво та яскраво. Головне – ще раз засвідчити, що Україна
завоювала своє законне право на Незалежність, і тому це – найбільше наше свято.
І що для розбудови рідної країни треба наполегливо працювати всім і кожному,
причому, не забувати, що саме під час буднів і досягаються високі результати,
якими можна гордитися на такі великі свята. І що не тільки від Президента,
уряду, парламенту, тих чи інших державних органів залежить спільний результат.
Мрію, щоб після завершення усіх урочистостей кожен волинянин повернувся додому
з твердим переконанням: ми живемо у вільній, успішній, цивілізованій країні. І
в подальшому буде тільки краще!
–
Дякую за відвертість, успіхів!
–
І Вам вдячний за спілкування на важливу тему.
Інтерв’ю
вів
Володимир
ДАНИЛЮК.
На фото Ольги КОНОНЧУК: Олександр Савченко
під час благодійної акції – першого Молитовного сніданку на Волині.