Упевнені, що усі ви знаєте про відому “Конотопську відьму” у постановці лауреата Шевченківської премії Івана Уривського. За півтора року її побачило понад 60 тисяч людей. Культова вистава зібрала 50 мільйонів переглядів у соцмережах, а “вихопити” на неї квиток — справжня унікальність, адже розкуповують їх миттєво, за декілька місяців до постановки.
27 листопада “Конотопська відьма” завітала до Луцька, а журналісти “Волинської газети” змогли поспілкуватися з акторами та композиторкою феномену сучасного українського театру.
Про що вистава
“Конотопська відьма” – вистава за мотивами однойменної повісті Григорія Квітки-Основ’яненка.
Вона розповідає про людські пристрасті, жадобу до влади та невміння бачити правду за маскою забобонів. У центрі сюжету – події у містечку Конотоп, де люди переконані, що всі їхні негаразди – це витівки відьми. А отже, єдиний вихід – позбутися чаклунки.
Акторський склад:
• Забрьоха – Народний артист України Назар Задніпровський
• Пістряк – Заслужений артист України Михайло Кукуюк
• Зубиха – Народна артистка України Олена Хохлаткіна
• Халявський – В’ячеслав Хостікоєв
• Олена – Марія Рудинська
• Чирячка – Катерина Артеменко
• Рябоклячка – Мальвіна Хачатрян
• Псючиха – Марина Дадалева
“Конотопська відьма” як київське “Динамо”
— 10 листопада ви приїхали з Кракова скажіть, будь ласка, як люди сприймають нашу “Конотопську відьму” закордоном, наші українські мотиви, як зустрічає вас публіка?
— Дуже прекрасно. Так само як і тут. Нічим не відрізняється. Може, лише там більш стримана публіка. Це, напевно, так за кордоном, що вони не аплодують, не виражають якихось емоцій під час вистави. Але потім, на звершені, такі ж овації. Також там подобається наша вистава, — розповідає заслужений артист України Олександр Ярема.
Що для вас особисто означає вистава «Конотопська відьма»?
— Слава, популярність, – жартує народний артист України Назар Задніпровський. Для нас це певний прорив, — продовжує він. — Ми нарешті завдяки цій виставі активно гастролюємо по Україні та закордоном. Ми давно не випускали такі продукти, які, знаєте, “схавала” вся країна.
— Як колись, я пам’ятаю, було “Динамо” Лобановського. Тоді казали, от народна команда. Куди б в Україну, в будь-яке містечко не приїжджала тоді “Динамо Київ”, скрізь на ура приймали. Вболівали, тому що тоді в Лізі чемпіонів класно виступили. От я відчуваю, що зараз таке відношення до вистави “Конотопська відьма”.
Ваша вистава спричинила справжній фурор. У Києві люди стоять у великих чергах, навіть з розкладними ліжками. Які у вас емоції, коли ви вкотре чуєте, що вистава миттєво розкупилася?
— Ми вже, Галя Балувана називається, — говорить Назар Задніпровський. — Спочатку ми до цього відносилися так, що “вау, як супер, як круто, це ми молодці”. А зараз, я швидше вам так скажу, ми засмутимося, якщо вона не продасться. Розумієте? Ми вже до хорошого звикли. От ми звикли до хорошого. Що, дай Боже, хай подовше так буде, хай буде ажіотаж. Київ великий, зал всього там 800 міст, так що багато аншлагів ще попереду.
За який найшвидший час, розкупили всі квитки в Києві?
— Писали щось за 13 хвилин, по-моєму, солд-аут.
Чи складно грати дві вистави за день?
— Дві вистави у нас за день грають здебільшого дівчата. Ми міняємося. (ред. — мова ведеться про роль сотника). Тобі доводилось дві вистави грати? , — питає Назар Задніпровський в Олександра Яреми.
— Ну, в Кракові я грав дві. Складнувато, – зізнається той.
А що ви робите між перервами?
– Відпочиваємо, їмо, – каже нам Олександр Ярема.
– Шоколадне обгортування, спа процедури – жартує Михайло Кукуюк.
– Я ж вам казав, він прийде і скаже щось розумне. Обов’язково. Михайлик вміє тримати розмову — завершує Назар Задніпровський.
В чому для вас полягає актуальність “Конотопської відьми” сьогодні?
В цій виставі кожен молодий і старшого покоління знаходить щось своє, – розповідає нам В’ячеслав Хостікоєв. — Тому що п’єса, дуже неоднозначна, і там дуже багато сенсів. Кожен знайде в цій п’єсі щось своє.
Чи встигли ви трохи хоча б побачити Луцьк?
На жаль, ні. Ми сьогодні закінчимо грати виставу десь о 8:40 (ред. – розмову вели 27 листопада). Я сподіваюся, що нам вистачить трохи часу десь походити, подивитись. Але я як тільки приїхав сюди, мені одразу сподобався вайб міста, його атмосфера, — зізнається В’ячеслав.
Я одразу, коли в місто приїжджаю, відчуваю атмосферу. Мені дуже тут сподобалось. Нещодавно ми їздили теж у Вінницю, і там мені теж сподобалося. Луцьк дуже схожий за атмосферою. Приємні люди, дуже гарно нас приймали.
Що скажете про луцьку публіку?
— Прекрасна публіка. Тобто, одразу відчувається її реакція. Це, звичайно, дуже приємно. Реагують на кожен гумор моїх прекрасних колег, усі сенси розуміють та приймають. Ну, звичайно, це Україна, тут, приймають.
Бо, наприклад, закордоном нашу виставу дивляться з перекладом. Ти от сказав якийсь жарт, чекаєш п’ять секунд, і лише тоді у них якась реакція. Це трохи, звичайно, вибиває. Але це стандартні театральні нюанси.
Як “відьма” допомагає ЗСУ
— Прем’єра “Конотопської відьми” була 28 квітня 2023 року, тобто під час війни, — розповідає нам адміністраторка Вікторія. — У нас були вистави благодійні, в тому числі на яких ми збирали кошти на дрони для ЗСУ.
Зараз керівництво прийняло рішення зробити тур по Україні, тому що дуже багато людей звертається, що не можуть потрапити на виставу. Дійсно, як тільки з’являються у нас квитки — 20 хвилин і вони розкуповуються. Тобто 750 місць розкуповуються за 20 хвилин. Тому ми вирішили поїхати у гастролі Україною. І от ми приїхали до Луцька.
Цікаво, що ця вистава потрапила на сторінки американської газети «Нью-Йорк Таймс». А також наша художниця Тетяна Овсійчук і композиторка Сусана Карпенко стали лауреатами Шевченківської премії за “Конотопську відьму”.
Війна, музика та “Конотопська відьма”
Я намагалася реалізувати елемент українського фольклору в музичному оформленні, — поділилася з нами композиторка постановки Сусана Карпенко. Причому не просто загального фольклорного саунду, а зробити саме “відсилку” до того регіону, де відбувається дія — Сумщини.
Крім того, цю постановку дуже складно віднести до певного жанру, тому що, якщо ви помітили, вона дуже міксована. Це і не драматична вистава, і не мюзикл, і не перформанс, і не концерт, і не кліп.
“Конотопська відьма” – була перша комедія, яку ми почали ставити під час повномасштабного вторгнення.
Театр не працював певний час, і ми зійшлися там через кілька місяців (ред. – після початку повномасштабного вторгнення), щоби готувати цю роботу. І були сумніви навіть в деяких акторів — як же ми будемо комедію ставити. Адже всі звиклі, що “Конотопську відьму” зазвичай ставили як комедію.
Хоча коли я почитала від початку до кінця текст, я зрозуміла, що, так, там є комедійні моменти, але це не зовсім комедія. І те, що у нас вийшло, я б не назвала чисто комедією. Там є комедійні моменти, але там є дуже серйозні посили та філософія, яку заклав автор.
І коли ми працювали над цим матеріалом, то у кожного на той момент було дуже багато внутрішнього сумніву, стресу. Тут прилітає, там — тривоги. Усі в такому були стані, який важко пояснити. Але коли робота пішла, стало зрозумілим, що кожен з команди туди вкладає тепло. Всі розуміли, що глядачу потрібно багато тепла. Особливо в такі темні моменти.
Ми дуже багато вокальних репетицій проводили, і в цьому ми знаходили певний психотерапевтичний ефект для себе. І я відчуваю, що туди вклала дуже багато переживання внутрішнього.