На Іваничівщині пробують робити бізнес на органічно чистій сільгосппродукції. Перший товар уже продають у столиці. Поки київські вельможі смакують гречку без хімії, мешканці с. Старий Порицьк мають роботу й зарплату. А ще недавно на місці нинішніх ферм стояли руїни.
ТОВ «Старий Порицьк» веде свою історію з 2010-го. СВК «Порицьке» вже на ладан дихало, у колгоспників серце краялося, коли дивилися на рештки того, що будувалося й розцвітало на їхніх очах. А потім так само й зачахло. На щастя, серед уродженців села знайшлися люди, що взялися на руїнах спробувати поставити щось нове. Однак проект суттєво різнився від інших подібних агропроектів, що передбачали інвестиції у розвиток сільського господарства на Волині. Адже інвестор задався ціллю організувати у с. Старий Порицьк таке виробництво, якого ще на Волині нема. Тобто – органічно чисте.
Таких агрогосподарств насправді в Україні поки одиниці. Однак із року в рік екологічно безпечна продукція стає більш популярною, хоч і коштує дорого. Органічне виробництво передбачає відмову від застосування у землеробстві ГМО, антибіотиків, мінеральних добрив та отрутохімікатів. За рахунок відновлення балансу поживних речовин у ґрунтів вдається досягнути підвищення врожайності. В принципі все нове – це давно забуте старе. Так хазяйнували наші предки, коли ще про хімію й мови не було. І, може, тому були здоровішими. Відтак у Старому Порицьку взялися за вирощування зернових та розведення ВРХ, взявши за основу ідею про органічно чисте виробництво.
– Щоб це все організувати, треба було провести величезну роботу, – каже нинішній директор ТОВ «Старий Порицьк» Геннадій Тищенко. – Однак сьогодні порівняно з тим, що було тут у 2010-му, все виглядає навіть гарно. Тут було 200 голів корів і ще 200 – молодняку, відтак взялися будувати тваринницький комплекс. Упродовж цих трьох років намагаємося поліпшити їхній генетичний стан, перевести стадо у статус племінного. Разом із тим вивчаємо особливості землі й потрохи переходимо на органічний метод землекористування.
Щоб мати змогу вирощеними на власних полях органічними кормами годувати худобу, аграріям було необхідно три роки. А тільки за такої умови від ВРХ можна отримати екологічно чисте молоко і м’ясо. Паралельно реконструювали старі приміщення й зводили нові. Поставлених планів досягнули відсотків на 70. Принаймні так оцінює зроблене Геннадій Тищенко. Він прибув на роботу до Старого Порицька з Полтавщини, за освітою – агроном. Однак бути агрономом – надто мало, щоб розумітися на органічному виробництві, зазначає молодий чоловік. Справа ця – нова й вимагає особливих знань.
Сьогодні сільгосппідприємство утримує 211 корів (середній надій – 5336 л молока на одну дійну корову на рік), обробляє 990 га землі.
– Нас часто запитують, що ми маємо з того органічного виробництва, – ділиться думками Геннадій Тищенко. – Навіть якщо говорити про молоко… Завдяки тому, що у нас встановлена сучасна доїльна установка, маємо молоко вищого ґатунку, середній жир – 4,3, білок – 3,1. Якщо на сьогодні за молоко сільгосппідприємствам платять по 3,50, то ми отримуємо 4,27 – за літр. Виходить на 80 копійок більше.
Хоча реалізовують молоко зі Старого Порицька на звичайний молокозавод, правда – аж у Хмельницький. На запитання, чому аграрії не співпрацюють із волинськими переробниками, директор посміхається:
– А хіба є на Волині з ким працювати? – очевидно, натякаючи на «звичку» місцевих молочних магнатів боргувати виробникам.
У планах тим часом – продавати молоко у спеціальні органічні переробні центри, де ця продукція матиме відповідну ціну. Скільки може коштувати літр чистого молока? Скажімо, на одному зі спеціальних ярмарків, де торгували тільки органічними товарами, старопорицьке молоко пішло на ура за ціною 8 грн за літр. Цікаво, що продавали з молокоавтомата. Нагадаю, що саме це підприємство колись висловлювало намір встановити молокоавтомати в торгових точках Луцька. Правда, ідея чомусь так і залишилася нереалізованою. Хоча цікаво було б знати, чи купували б волиняни молоко за 8 грн за умови, що воно – екологічно чисте.
Геннадій Миколайович розвіює сумніви скептиків. Каже, люди стають мудрішими і вже не завжди клюють на товар, який красиво виглядає у супермаркеті, але шкодить здоров’ю. Спираючись на реалії, в іваничівському господарстві розпочали виробництво круп зі свого зерна. Для прикладу, щотижня в одному з рибних магазинів Києва 200 кг гречки продають за ціною 23,90 за кг.
– Органічне господарювання не тільки модне, а й рентабельне. Якщо знаходити шляхи збуту, то можна за меншої собівартості затрат на культури, отримувати більший прибуток, – запевняє аграрій.
Тим часом у «Старому Порицьку» мають намір підвищити поголів’я ВРХ, а відтак завершують будівництво сучасної ферми. Приміщення зведене за новими технологіями і мало нагадує знайомі нам із недавнього минулого колгоспні тваринницькі ферми. Одначе поки це – єдине підприємство на Волині, що займається органічним виробництвом. Та й статки пересічних волинян ще не дозволяють купувати гречку за 24 грн…
Олена ЛІВІЦЬКА.