Згоріла свіча життя Віктора Кравчука

Її вогник  спалахнув 25 липня 1951 р. і горів досить яскравим полум’ям упродовж кількох десятиліть.
Минулого тижня тяжка втрата спіткала юстицію та суддівський корпус Волині. На 66-ому році життя відійшов у засвіти колишній очільник Господарського суду нашого краю Віктор Кравчук. Відійшов тихо і непомітно, як і жив. 
Віктор Оксентійович був напрочуд щирою та відкритою людиною, з досить широким кругозором. З ним цікаво було спілкуватися на будь-які теми. Перебуваючи на високих посадах, ніколи, як кажуть у народі, не задирав носа. Завжди був самим собою. Не виникало проблем, щоб зайти до голови суду. Він вмів уважно вислухати будь-кого і, якщо потрібно було, то й допомогти.
Його судова установа, до речі, була відкритою для представників засобів масової інформації. Коли надходила пора звітувати про річну роботу, очільник в обов’язковому порядку кликав журналістів, аби ті донесли інформацію до найширших верств населення. На зборах детально аналізувалася діяльність кожного підрозділу,висвітлювалися як позитивні моменти, так і не замовчувалися упущення. Видно було, що керівник робить усе можливе, аби Господарський суд працював відкрито та прозоро. Тим самим він хотів повернути довіру до нього громадян Волині, яким доводилося сюди звертатися. Після Віктора Оксентійовича ця добра традиція, на жаль, не збереглася і на сьогоднішній день, можливо, призабулася.  
У свій час нам з Віктором Оксентійовичем довелося ходити одними владними коридорами облвиконкому. Він обіймав ряд посад у цій самоврядній структурі. Прийшов на посаду старшого консультанта з кадрів відділу юстиції, згодом він тут же ж – старший юрисконсульт. Певний період працював в адмінвідділі обласного партійного комітету, звідки знову повернувся в юстицію, яка займала особливе місце у його роботі та житті. З 1986-го до 1992-го  він – начальник відділу юстиції Волинського облвиконкому, а в 1992-2001 рр. – начальник обласного управління юстиції. 
Під його керівництвом були створені та запрацювали нові інституції цієї структури – районні та міські управління юстиції, приватний нотаріат, належним чином налогоджена робота державної виконавчої служби тощо.
Наше знайомство могло відбутися значно раніше, оскільки фактично майже в один і той час навчалися у Львівському держуніверситеті ім. Івана Франка. Щоправда, на різних факультетах: я – на журналістському, Віктор Оксентійович – на юридичному. Та доля розпорядилася по-своєму. Ближче нас здружила газета «Діалог», що її на теренах Волинського краю видавала обласна організація НСЖУ і яка в числі інших ЗМІ стала непотрібною сучасним високопосадовцям, які сьогодні найбільше переймаються власним збагаченням…
Кілька разів робив інтерв’ю з Віктором Оксентійовичем, із яких більше дізнався про цю напрочуд світлу людину, великого життєлюба та сумлінного працелюба. Не раз помічав, як незручно і некомфортно почувався Віктор Кравчук, коли хтось у його присутності говорив про нього добре слово. Він старався переадресувати це на адресу своїх колег, що працювали під його началом. Надзвичайна скромність, як і простота, була його вродженою рисою. 
Не можна обминути увагою і громадянської позиції цієї чудової та неординарної людини. Події Майдану не полишили Віктора Оксентійовича байдужим. Аби побачити Революцію гідності зсередини власними очима та зробити власні висновки, він бере відпустку за власний рахунок і їде у Київ. Тут остаточно переконується у справедливості вимог повсталого народу і рішуче стає на бік патріотів України, про що згодом розповідає у черговому інтерв’ю. Він не побажав використати службове становище, бо це, мовляв, аморально обманювати державу. 
Трудову діяльність дипломований правник починав з посади народного судді Турійського районного суду. У пам’яті всіх, хто його знав, він, напевно, навічно залишиться народним. Бо й сам вийшов з народних низів. Народився і зріс Віктор Кравчук у с. Гірки Любешівського району. Середню освіту здобув у Ветлівській школі, звідки й пішов у світ широкий, відслуживши строкову у радянській армії. Десять років очолював Господарський суд Волинської області. Його людські та організаторські здібності належно оцінені. Віктор Кравчук заслужений юрист України, почесний член Спілки юристів нашої держави, а ще Віктор Оксентійович був членом Національної спілки журналістів України. Він любив людей і вони відповідали йому взаємністю, тож, надіємося, збережуть надовго згадку про учорашнього землянина. Вічна йому пам’ять!
Віктор Кравчук – автор двох книг. Перша має назву «Від арбітражу – до Господарського суду». Друга – «Висоти та злети Віктора Кравчука» вийшла до його ювілею, до неї ввійшли також спогади відомих юристів та журналістів про цього правника.  
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото: таким був Віктор Кравчук.  
Від редакції. Висловлюємо щирі співчуття сім’ї, родині та друзям новопреставленого.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *