Ката Сагрині та інших українських православних сіл на Холмщині під час «Волинської трагедії» вшанували в центрі м. Грубешів прямо на стіні школи! Чотирьох років українським дипломатам не вистачило, щоб з’ясувати законність таких дій у сусідній державі та дати оцінку, як подібні публічні акції впливають на українсько-польське добросусідство.
Червень 2022 року. Повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну в самому розпалі. На Захід, у пошуках притулку, тягнуться вервечки наших співгромадян. Уже менші, ніж у березні, але все ще достатні.
Тривають запеклі бої з рашистами на всіх ділянках фронту. З боку Білорусі нависає загроза повномасштабного наступу ворога.
Наші міста та села обстрілюються рашитськими ракетами та дронами…
І в цей самий час у сусідньому м. Грубешів Люблінського воєводства Республіки Польща група ентузіастів ретельно малює гігантський мурал. Будівля школи на кільці з пожвавленим рухом автомобілів і пішоходів. Об’єкт вибрали так, щоб зображення могла побачити якомога більша кількість людей.
Так у польському Грубешові створили мурал на честь Станіслава Басая з позивним «Рись». Особи, з якою навіть Армія Крайова під час Другої світової війни і аж мінімум до 1947 р. не хотіла мати нічого спільного.
Ось як про це повідомила «Історична правда» в публікації від 17 червня 2022 р.:
«Багато років поспіль частина польського політикуму закидала українцям вшанування УПА, Степана Бандери та діячів українського підпілля у часи Другої світової війни.
Утім, у самій Польщі також вшановували діячів польського націоналістичного руху.
Цими днями на будівлі школи у місті Грубешів створено мурал на честь Станіслава Басая (позивний «Рись») та Генрика Добжанські («Губаль»).
Станіслав Басай – діяч польського націоналістичного руху часів нацистської окупації, причетний до убивств українців та спалення їхнього майна у селах Мірче, Молодятичі, Пересоловичі, Модринь, Верешин, Малків, Пригоріле, Старе Село, Сагринь, Турковичі, Ласків, Смолигів та інших впродовж 1943-1945 рр.
Від його дій відхрещувалось навіть командування Армії Крайової.
Поруч із портретом «Рися» намальовано зображення Генрика Добжанські. «Губаль» – одного із героїв оборони Польщі у вересні 1939 року.
«Витвір іще в роботі, але вже неможливо не помітити, в’їжджаючи до міста. Про це нам йшлося!», – прокоментувала витвір бургомістр Грубешова Марта Маєвська.
Хто профінансував виконання робіт і надав дозвіл на розміщення зображення прямо на стіні будівлі навчального закладу, наразі невідомо.
Але достеменно знаємо: на цей час українськими містами-побратимами Грубешова є хмельницький Кам’янець-Подільський і наш Володимир. Цікаво, як оцінює наше місцеве самоврядування і подібні мурали, і поведінку Марти Маєвської?
Звичайно, важливо також довідатися про офіційну позицію і українських дипломатів, насамперед, Генерального консула України в Любліні, львівського бізнесмена Романа Шепеляка.
І раз наші уповноважені особи, як завжди, проковтнули гірку односторонню історичну пігулку від «адвокатів у Європі», то під час цьогорічного апогею відзначення в Польщі чергової річниці «Кривавої неділі» періоду «Волинської трагедії» Другої світової війни (орієнтовний часовий проміжок братовбивцчого конфлікту – 1939-1947 рр.), в Грубешові за участі бургомістрки Марти Маєвської відбулася чергова серія багатосерійного серіалу про «злочин, вчинений українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої».
11 липня 2026 р. з ініціативи громадської організації «Округ Волинський Армії Крайової – Осередок солдатів 27 Волинської піхотної дивізії АК в Грубешові» відбулися покладання вінків та квітів до пам’ятника польським комбатантам та богослужіння в костьолі Сокальської Божої Матері.
Марта Маєвська публічно поширила не лише фото з цього заходу, а й текст, де прямо вказує, що 83 роки тому для поляків «Волинь була геноцидом», а тепер «українська нація має не протистояти цій болючій правді в історії нашої народів»:
«Час правди! Примирення буде після того, як сказати це вголос. У річницю геноциду України на Східних Кресах (маються на увазі західноукраїнські області, які в 1921-1939 рр. на підставі польсько-радянського договору належали Другій Речі Посполитій, – ред.), у польському Грубешові вшанували пам’ять наших замордованих співвітчизників. Ми пам’ятаємо! Це не про помсту, а про пам’ять жертв. Побудова взаємних, партнерських відносин між країнами має відбуватися на правді».
Напівправда чи одностороннє трактування подій минулого, звичайно, це неправда. Але дискутувати на цю тему зараз із поляками – справа безнадійна. Та й коментарі в цьому випадку слід давати не журналістам, а уповноваженим для цього українським державним діячам та представникам органів місцевого самоврядування.
Роман УСТИМЧУК.
На фото «Історичної правди», автора та з відкритих джерел: мурал на честь «Рися» і «Губаля»; відкриття та освячення пам’ятника на честь замордованих польськими бандитами мирних українців у с. Сагринь Грубешівського повіту Люблінського воєводства РП, 10 березня 2019 р.; Марта Маєвська на урочистостях 11 липня 2026 р.; бургомістерка Грубешова із громадськими активістами біля місцевого монумента на честь солдатів 27 дивізії АК.