Грубешівський мурал на честь… убивці українців

Бандит Рись Грубешів мурал бургомістр міста Марта Маєвська Волинська різанина Сагринь

Ката Сагрині та інших українських православних сіл на Холмщині під час «Волинської трагедії» вшанували в центрі м. Грубешів прямо на стіні школи! Чотирьох років українським дипломатам не вистачило, щоб з’ясувати законність таких дій у сусідній державі та дати оцінку, як подібні публічні акції впливають на українсько-польське добросусідство.

Червень 2022 року. Повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну в самому розпалі. На Захід, у пошуках притулку, тягнуться вервечки наших співгромадян. Уже менші, ніж у березні, але все ще достатні.

Тривають запеклі бої з рашистами на всіх ділянках фронту. З боку Білорусі нависає загроза повномасштабного наступу ворога.

Наші міста та села обстрілюються рашитськими ракетами та дронами…

І в цей самий час у сусідньому м. Грубешів Люблінського воєводства Республіки Польща група ентузіастів ретельно малює гігантський мурал. Будівля школи на кільці з пожвавленим рухом автомобілів і пішоходів. Об’єкт вибрали так, щоб зображення могла побачити якомога більша кількість людей.

Так у польському Грубешові створили мурал на честь Станіслава Басая з позивним «Рись». Особи, з якою навіть Армія Крайова під час Другої світової війни і аж мінімум до 1947 р. не хотіла мати нічого спільного.

Ось як про це повідомила «Історична правда» в публікації від 17 червня 2022 р.:

«Багато років поспіль частина польського політикуму закидала українцям вшанування УПА, Степана Бандери та діячів українського підпілля у часи Другої світової війни.

Утім, у самій Польщі також вшановували діячів польського націоналістичного руху.

Цими днями на будівлі школи у місті Грубешів створено мурал на честь Станіслава Басая (позивний «Рись») та Генрика Добжанські («Губаль»).

Станіслав Басай – діяч польського націоналістичного руху часів нацистської окупації, причетний до убивств українців та спалення їхнього майна у селах Мірче, Молодятичі, Пересоловичі, Модринь, Верешин, Малків, Пригоріле, Старе Село, Сагринь, Турковичі, Ласків, Смолигів та інших впродовж 1943-1945 рр.

Від його дій відхрещувалось навіть командування Армії Крайової.

Поруч із портретом «Рися» намальовано зображення Генрика Добжанські. «Губаль» – одного із героїв оборони Польщі у вересні 1939 року.

«Витвір іще в роботі, але вже неможливо не помітити, в’їжджаючи до міста. Про це нам йшлося!», – прокоментувала витвір бургомістр Грубешова Марта Маєвська.

Хто профінансував виконання робіт і надав дозвіл на розміщення зображення прямо на стіні будівлі навчального закладу, наразі невідомо.

Але достеменно знаємо: на цей час українськими містами-побратимами Грубешова є хмельницький Кам’янець-Подільський і наш Володимир. Цікаво, як оцінює наше місцеве самоврядування і подібні мурали, і поведінку Марти Маєвської?

Звичайно, важливо також довідатися про офіційну позицію і українських дипломатів, насамперед, Генерального консула України в Любліні, львівського бізнесмена Романа Шепеляка.

І раз наші уповноважені особи, як завжди, проковтнули гірку односторонню історичну пігулку від «адвокатів у Європі», то під час цьогорічного апогею відзначення в Польщі чергової річниці «Кривавої неділі» періоду «Волинської трагедії» Другої світової війни (орієнтовний часовий проміжок братовбивцчого конфлікту – 1939-1947 рр.), в Грубешові за участі бургомістрки Марти Маєвської відбулася чергова серія багатосерійного серіалу про «злочин, вчинений українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої».

11 липня 2026 р. з ініціативи громадської організації «Округ Волинський Армії Крайової – Осередок солдатів 27 Волинської піхотної дивізії АК в Грубешові» відбулися покладання вінків та квітів до пам’ятника польським комбатантам та богослужіння в костьолі Сокальської Божої Матері.

Марта Маєвська публічно поширила не лише фото з цього заходу, а й текст, де прямо вказує, що 83 роки тому для поляків «Волинь була геноцидом», а тепер «українська нація має не протистояти цій болючій правді в історії нашої народів»:

«Час правди! Примирення буде після того, як сказати це вголос.  У річницю геноциду України на Східних Кресах (маються на увазі західноукраїнські області, які в 1921-1939 рр. на підставі польсько-радянського договору належали Другій Речі Посполитій, – ред.), у польському Грубешові вшанували пам’ять наших замордованих співвітчизників. Ми пам’ятаємо! Це не про помсту, а про пам’ять жертв. Побудова взаємних, партнерських відносин між країнами має відбуватися на правді».

Напівправда чи одностороннє трактування подій минулого, звичайно, це неправда. Але дискутувати на цю тему зараз із поляками – справа безнадійна. Та й коментарі в цьому випадку слід давати не журналістам, а уповноваженим для цього українським державним діячам та представникам органів місцевого самоврядування.

Роман УСТИМЧУК.

На фото «Історичної правди», автора та з відкритих джерел: мурал на честь «Рися» і «Губаля»; відкриття та освячення пам’ятника на честь замордованих польськими бандитами мирних українців у с. Сагринь Грубешівського повіту Люблінського воєводства РП, 10 березня 2019 р.; Марта Маєвська на урочистостях 11 липня 2026 р.; бургомістерка Грубешова із громадськими активістами біля місцевого монумента на честь солдатів 27 дивізії АК.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *