24 грудня – перші вибори в Затурцівську сільську об’єднану територіальну громаду Локачинського р-ну, в яку згуртувалися три сільради.
Це Затурцівська (с. Затурці, Великий Окорськ, Вілька-Садівська, Квасовиця, Малий Окорськ, Юнівка), Зубильненська (с. Зубильне, Семеринське, Сірнички) і Шельвівська (с. Шельвів, Войнин, Гранатів, Садівські Дубини).
Що ж має змінитися після виборів нової ОТГ для майже 5000 людей, які тут живуть?
Про це ми говоримо з одним із чотирьох кандидатів на посаду голови Затурцівської ОТГ Богданом Прусом.
У недалекому минулому Богдан Степанович працював головою районної державної адміністрації та районної ради сусіднього Луцького р-ну, досі проживає в с. Смолигів, яке буквально межує з новою об’єднаною територіальною громадою. Тож іде за підтримкою для сусідів із високо піднятою головою та енергією майбутніх звершень.
«Я активно пропагував успіхи нашої Смолигівської об’єднаної територіальної громади. Локачинці неодноразово тут бували, вивчали досвід, думали, як створити ОТГ із центром у Затурцях. Втішений, що задум вдалося реалізувати, і, врешті-решт, невдовзі відбудуться перші вибори в цій новоствореній громаді», – говорить Богдан Прус на початку нашої зустрічі.
– Доки ви головували на рівні району, ваша дружина Галина Дмитрівна успішно освоїли професію сільського голови. До речі, з якого часу люди її обирають своїм лідером?
– З 2002-го! Звичайно, це виключно заслуга Галини Дмитрівни, що вона тривалий час та успішно працює на чолі місцевого самоврядування, але якщо я вам скажу, що не маю до цього ніякого відношення, ви ж не повірите?
– І не пробуватиму… До речі, статистика повідомила, що Смолигівська ОТГ – серед лідерів на Волині!
– За рейтингом роботи упродовж 9 місяців цього року, який за чотирма чіткими критеріями складає Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Смолигівська ОТГ серед 366 діючих у державі об’єднаних територіальних громад, які мають прямі бюджетні стосунки з центральними органами влади, посідає 50-те місце. І при цьому – перше серед усіх волинських.
– За рахунок чого об’єднані громади можуть досягнути успіху? Бо дехто хоче ними покерувати, а не знає як і навіщо?
– І я в цьому переконаний, і друзі-економісти підтверджують, що основний рецепт успішного розвитку кожної ОТГ – це власні фінансові надходження. Коли село буде працювати, воно буде платити податки, які поповнять сільський бюджет і в сумі зроблять платоспроможною всю громаду. Немає різниці, який бізнес буде розвиватися – міжнародного рівня чи невеличкий приватний. Головне, щоб він був! Для порівняння: колись бюджет Смолигівської сільради був 50 тис. грн на рік, а в цьому році Смолигівської ОТГ сягнув 12 млн грн. От вам і результат роботи!
– Не всім же ж, як Смолигову, поталанило розмістити під боком швейцарську фабрику «Нестле», яка платить великі податки! Є ж і депресивні території…
– Трохи ріже вухо термін «депресивна територія», але чого гріха таїти: не скрізь наші люди живуть в однакових умовах. І біднішим ОТГ треба фінансово допомагати за рахунок держави. Так має бути. Й кошти ці беруться не з неба, а від результатів роботи успішних ОТГ. У 2018 році Смолигівська, наприклад, віддасть на користь інших понад 400 тис. грн так званої «реверсної дотації». І таких як вона громад на Волині зараз нараховується всього п’ять… Ще одне. Ви думаєте, що підприємство корпорації «Нестле» просто так було збудоване саме біля Смолигова? Щоб подібні об’єкти виробництва з’являлися на території тієї чи іншої ОТГ, треба багато працювати. І як цього досягати, повірте, я добре знаю. Смію нагадати, що разом із тодішнім головою облдержадміністрації Володимиром Бондарем у столиці підписував від імені місцевої влади договір про будівництво німецького заводу «Кромберг енд Шуберт» у передмісті Луцька. Хто ще з волинських керівників може похвалитися прикладом залучення такого рівня інвестицій? Вартість німецького проекту – 15 млн євро, вартість швейцарського заводу – 50 млн євро!
– В Затурцях чи поблизу цього славного містечка може з’явитися подібне диво?
– Аякже! По-перше, ви правильно сказали, що це не село, а містечко. Тут дуже багато справжніх інтелігентів, вихованих, духовних та освічених людей. Здається, дух великого мислителя В’ячеслава Липинського, музей-садиба якого функціонує в Затурцях, так і залишився на цій землі. Тому найголовніший аргумент на користь гарних перспектив – це потенціал місцевих людей, із яких треба створити боєздатну згуртовану команду, здатну успішно реалізовувати проекти як на рівні району чи області, так і на міжнародному. По-друге, ця ОТГ має дуже вигідне географічне і транспортне розташування. По-третє, тут є великі поклади корисних копалин.
– Дійсно, чому під Марковичами український газ видобувають, а толку від цього місцевій громаді – нуль цілих нуль десятих?!
– В області зараз правильно піднімається питання, що природні ресурси треба використовувати з максимальним захистом довкілля і з великою користю, насамперед, для самих волинян. Тому користь від видобутку газу в Локачинському районі має бути не тільки зареєстрованій у Львові фірмі, а місцевій громаді, нашому району та нашій області. Процес видобутку треба перевести в прозоре русло, щоб люди знали правду: звідки, що, скільки і куди? Повірте, ми змінимо цю ситуацію. Так само як слід звернути увагу на великі поклади торфу, який є на території Затурцівської ОТГ… Тому резервів і невикористаних ресурсів є дуже багато. Головне, по-хазяйськи до всього підходити.
– Ви йдете до людей за підтримкою самовисуванням, як стало модно останнім часом. Чи від якоїсь конкретної політичної сили?
– Мою кандидатуру висунула районна організація «Блоку Петра Порошенка «Солідарність». І я подякував колегам за високу довіру, тим паче, що віднедавна працюю радником голови облдержадміністрації Володимира Гунчика, який також є діючим депутатом обласної ради від цієї партії.
– Зараз Петра Порошенка гостро критикують…
– Та керівник держави і не може бути безгрішним! Звичайно, за три роки роботи на посаді Президента він досягнув різних результатів… Але хіба одна, навіть найкраща людина, може багато зробити без підтримки людей на місцях? Тому й навіть глава держави один усього не зробить. А щоб сподівання Майдану та наших Героїв, які воюють на фронті, виправдалися, треба кожному підключатися до вирішення проблем на різних рівнях. Я готовий до цього, тому й пішов на вибори голови Затурцівської об’єднаної територіальної громади. Щоб потім не кивати постійно на Київ, а на території цієї ОТГ конкретними справами показати, що можна досягнути успіху, коли цього прагнеш та вмієш налагодити взаємодію з депутатами та діалог із людьми.
Власне, те, що мене висунула саме ця партія, зовсім не впливає на мої стосунки з представниками інших структур. Яка на рівні Затурцівської ОТГ може бути велика політика? Тут найголовніше – консолідувати всіх на рівні району та області для вирішення головного завдання: реального покращення життя людей. І до цього діалогу я завжди відкритий. Бо з досвіду попередньої роботи прекрасно знаю: серйозні справи можна зрушити з місця, коли зумієш заручитися підтримкою як із боку виконавчої влади області, яку очолює Володимир Гунчик, так і представницької, де головою облради обрано Ігоря Палиці, представника УКРОПу.
– Голова Турійської ОТГ Олексій Безсмертний, до речі, недавно в розмові з журналістом «Волинської газети» взагалі висловив ідею, щоб під час виборів на рівні громад відмовитися від партійної приналежності кандидатів…
– Повністю поділяю таку позицію. Навіщо політику приносити на рівень села? Людей у деяких населених пунктах залишилося навіть менше, ніж зареєстровано партій в Україні! Прості люди мають, звичайно, світоглядні переконання, але сусідів партквитками ділити не треба. Робити свій вибір треба по совісті, по реальних справах того, кого підтримуєш і його здатності працювати.
– Досить того, що вже патріархатами розділили… До речі, як ви ставитеся до об’єднання різних гілок православ’я в єдину Українську Незалежну Помісну Церкву?
– Обома руками підтримую! Але в Україні має бути українське православ’я! Бо чути в Божому храмі в Україні мову агресора – це вже занадто. Коли наші хлопці проливають кров на Донбасі, озиратися на Москву навіть у церковних справах – це не державницька позиція. Я в цьому переконаний. А вирішувати, в який храм ходити – це право кожного.
– Так багато років очолювати районну владу автоматично означає, що народжуються не лише друзі, але й опоненти. Ви були і головою районної державної адміністрації, і головою районної ради, а це означає, що всім добреньким бути не могли… Чорного піару не боїтеся?
– Не боюся. До чесної людини бруд не чіпляється. Хоча й раніше спроби очорнити чи «підставити» відбувалися неодноразово… Але мені на руки кайданки не одягали, в СІЗО я не був. А що найбільший недруг із числа колишніх регіоналів не вгомониться, то це й так ясно. Тільки нічого в тих доморощених януковичів не вийде… Хоча, переконаний, вони не вгомоняться. Як це було під час виборів депутата районної ради, коли внаслідок підлих маніпуляцій уже після волевиявлення людей посвідчення депутата отримав отой самий одіозний регіонал…
– Колишній голова облдержадміністрації Борис Клімчук якось зауважив, що така вже доля в начальства: після звільнення до прокурорів на допити ходити…
– Знаєте, коли ту чи іншу особу намагаються притягнути до відповідальності в період, коли вона перебуває на тій чи іншій посаді, це нормально. А от коли її звільнили, а через який час починають совати по слідчих і судах – це явно політичне переслідування! Чому вчепилися до мене? Регіоналам треба було ж із когось починати… От і виникли питання по ніби то незаконних преміях… По неіснуючій підробці документів… По хабарництву, якого й близько не було… По міфічній несплаті податків моїм фермерським господарством «Поділля» у Смолигові… До речі, останнє провадження – це взагалі зразок цинізму та непрофесіоналізму: її відкрили, як у сталінські часи, після отримання кляузи від неіснуючої особи! Справи то розслідували окремо, то згрібали докупи. Я не знаю, чим би це все закінчилося, якби президент-утікач Янукович і його васали ще б трохи залишилися при владі… А так усі ці провадження припинилися ще в січні минулого року. І ніякої судимості в мене немає. Втім, неприємний осад після низки провокацій та замахів, усе ж, в мене залишився. Бо хіба забудеш, як у серпні 2012 р. мені, як довіреній особі кандидата в народні депутати Бориса Загрева, спалили автомобіль прямо на подвір’ї хати, де проживає наша сім’я?
– Селяни часто і справедливо нарікають на погані дороги і незадовільні пасажирські перевезення…
– Є справи, які можна і треба вирішувати на місцевому рівні. В Затурцях, інших селах, наприклад, справою честі голови ОТГ має стати регулярна турбота про сільські вулиці. Не такі вже й великі капіталовкладення потрібні, щоб їх прогрейдерувати! Але навіть скромні кошти – потрібні. Тому ще раз наголошую: в першу чергу нам треба наповнити казну об’єднаної територіальної громади. У той же час чинне законодавство передбачає, що вирішення питань реконструкції автошляхів чи налагодження схеми пасажирського сполучення не належить до виключної компетенції місцевих рад. Але потрібно проявляти ініціативу, і я її буду реалізовувати, щоб на рівні двох гілок обласної влади ставлення до Затурцівської ОТГ було максимально лояльним.
– Ви вже намітили план роботи, який почнете реалізовувати буквально наступного дня після перемоги на виборах?
– Люди давно заслужили право на отримання максимально комфортних послуг від місцевої влади там, де вони живуть. Повинні запрацювати старости, а в їхніх офісах люди повинні в теплі і при світлі отримати всю необхідну документацію та інформацію. Щоб від кваліфікованих медпрацівників вони мали, де і як отримати першу допомогу. І щоб у ФАПах було затишно, щоб опалювалися й освітлювалися клуби, щоб у школах діти комфортно навчалися і щоб у дитсадочках лунав дитячий сміх… Це, здавалося б, елементарні речі, але навіть цього в багатьох селах Затурцівської громади ще немає. І хто, власне, так розпорядився, щоб Затурці і навколишні села були приречені вічно бути затурканими? Це прекрасний край, тут чудові і працьовиті люди. І разом ми покажемо, що Затурцівська ОТГ здатна розвиватися на користь усій громаді і кожному її мешканцю. З цим і йду до виборців, і – з твердим переконанням на підтримку.
Розмовляв Роман УСТИМЧУК.