Ніхто, крім карликового діда з бункера, не знає, чи розпочне агресивний Кремль чергову атаку на Україну. Але оскільки в повітрі буквально витає дух можливої великої війни, важливо знати, чи готові волиняни морально, матеріально та фізичного до такого переламного моменту в своєму житті?
40 років тому у сусідній Польщі комуністичний окупаційний режим ввів військовий стан. Під диктовку Москви генерал Войцех Ярузельські вирішив гусеницями танків розчавити перші паростки свободи. І – програв. Чому польський досвід боротьби з агресією досі важливий для українців, які змушені восьмий рік відбивати атаки кремлівських окупантів та їхніх холуїв?
Історія про те, як правоохоронці не спромоглися захистити права журналістів, а потім приватна фірма в судах домоглася «спростування недостовірної інформації» та видалення з усіх електронних ресурсів відомостей про гучний скандал трирічної давності…
Коли у вересні 1939 р. Волинню марширували «перші совєти», сивочолі діди за голову бралися від зовнішнього вигляду «визволителів». Але чому в сучасній ситуації захисники України біля білоруського прикордоння повинні жити в умовах, які навіть спартанськими назвати важко?
Київська влада грається в самуправну автономію своєї адміністративної території і запроваджує практику подвійних стандартів щодо громадян із інших територій України? Скоро, як у блокадному Лєнінграді, картки на продукти введуть чи, як у «лихі 90-ті» – талоно-купони?
