Доволі дивно і не зрозуміло, проте – вражаюче. Мова про виставку «Подвійний горизонт», представлену в Галереї мистецтв Луцька. Та оглянути дивні абстракції у виконанні відомих митців, лауреатів багатьох міжнародних та всеукраїнських конкурсів Сергія Радкевича, Сергія Торбінова, Юрія Білея, Антона Варги, Станіслава Туріни та Анатолія Татаренка зібралося чимало люду.
Окрім фотографій – не звичних, а загадкових – молоді автори представили чимало інших композицій. Причім, то – не якісь скульптури чи інші витвори, а, здавалося б, звичайні, далекі від творчості предмети: деревина, розбита пляшка, старі дверні рамки… Втім, як виявилося, то – не глибокі символи, а прямозначні предмети. Дійство супроводжувалося звуками – записами пташиного щебетання, а розвішені шматки деревини із не витхлим ароматом створювавли імітацію лісу. Не дарма, бо то – авторський задум. Як згодом розповів головний із авторів – лучанин Сергій Радкевич – мистецька ідея полягала у перенесенні атмосфери однієї місцевості – с. Самійличі Шацького р-н у, де розташована резиденція їхнього проекту «Відкрита група», у стіни галереї. Певний час творці перебували у мальовничому куточку, спілкувалися з селянами, надихалися не лише природою, а й побутом і навколишньою дійсністю:
– Художник – це не той, хто просто малює, він – і споглядач, і дослідник, – мовив Сергій Радкевич. – Проект – живий, ми намагалися різнобічно відобразити ту дійсність. Під «Подвійним горизонтом» розуміється те, що що один горизонт – там, де ми надихалися, працювали, другий – тут, у галереї мистецтв. Це художній експеримент, де об’єктом дослідження виступає інтелектуальний твір, залежний від простору перебування. Пошук форми мистецтва поза межами художньої інфраструктури, мета якого – комунікація оточення і людини.
Голова обласної спілки художників Володимир Марчук розповів нам, що намагається якомога більше залучати молодь до презентації їхньої творчості, бо мистецтво не стоїть на місці – люди мають бачити, як воно рухається.
Ірина ВОРОБЕЙ.
Фото автора.