Державні пріоритети

Щоб не було
білих плям в науці

Михайло Химин – відомий науковець, природолюб, слідопит,
висококваліфікований фахівець природоохоронної справи. Не раз таланило спостерігати
за його роботою в експедиціях, під час наукових конференцій та «круглих столів»,
або й спостерігати, як у польових умовах він, мов який розвідник, вистежує птахів
нашого краю. Власне, це його захоплення і переросло у справу життя.

На сьогодні Михайло Химин обіймає посаду заступника
директора НПП «Прип’ять-Стохід», опікується науковою діяльністю.

Приводом для нашої розмови став «круглий стіл»,
приурочений Дню водно-болотних угідь міжнародного значення.

– Михайле,
Ви зараз працюєте заступником директора НПП «Прип’ять-Стохід». При вашому
багаторічному досвіді наукової і природоохоронної діяльності це, мабуть,
відкриває для Вас нові можливості, стимулює до роботи…

– Так, з одного боку ця посада в якійсь мірі стимулює,
дає можливість не тільки працювати, а й розвиватися. На моє глибоке
переконання, якщо людина не розвивається, вона й не живе. Незалежно від того,
яка у неї посада, вік і тому подібне. Наука – це взагалі динамічний процес у
житті кожної людини і, якщо хтось серйозно займається наукою, то він не тільки
займається, а й тим живе. У нашому парку на сьогодні є багато напрацьованих
наукових досліджень, але ще більше напрямків наукових досліджень, які бажано в
майбутньому розвивати. Оскільки наш відділ складається з невеликої кількості
людей, нас усього четверо, з них один працює на пів ставки, то ми відповідно не
можемо закрити усі питання розвитку науки у НПП, а лише частково можемо охопити
її основні моменти.  Зараз працюємо в
таких напрямках: зоологічні дослідження, знов же таки – це майже виключно хребетні
тварини, частково комахи. Другий напрямок – це дослідження грунтів, вивчення
топоніміки регіону, їх систематизація й інвентаризація з подальшим картуванням
всієї інформації. Також ботанічні і частково геоботанічні дослідження, фенологічні
спостереження за живою і неживою природою. Тобто основна робота орієнтована на
напрацювання матеріалів для виконання своєрідного звіту у вигляді Літопису
природи. Це щорічна стандартна програма для кожної установи природо-заповідного
фонду. І є ще спеціальні дослідження. Це основний набір компонентів науки, який
виконується власними силами у НПП. А крім того, періодично, за можливості, до
нас приїжджають фахівці з інших науково-дослідних установ, інститутів
Національної академії наук, які проводять дослідження за іншими напрямками.
Наприклад, впродовж останніх років працювали мікологи. Мікологія – це наука про
гриби. Ми в цьому допомагаємо, а фахівці з інституту ботаніки НАНУ мають у
цьому році завершити роботу з вивчення й інвентаризації грибів нашого парку і
видати монографію. Це можна сказати, буде вже четверта монографія, яка
стосується нашого НПП. Нагадаю, перші три монографії вийшли набагато раніше: про
рослинний світ НПП – у 2009-му,  про
тваринний – у 2010-му.  Вони мають свої
плюси і мінуси, але, принаймні, кожна монографія констатує стан розвитку
певного напрямку науки, здійснений за якийсь період. У 2012 р. видрукувано
монографія по аквашафту – гідробіології з елементами іхтіології.

– Пане
Михайло, як Ви бачите перспективу наукових досліджень НПП?

– Зазначу, що наукові дослідження мають належно
фінансуватися. Зараз більше все тримається на нашому ентузіазмі і професіоналізмі
тих людей, які це роблять. Все ж сподіваюся, що з часом наш ентузіазм буде
підкріплений матеріально і результат не забариться.

– Іде війна.
Всі ресурси і люди задіяні в обороні країни – як воїни чи волонтери. Ви
науковці так само не здаєтеся…

– Саме так. Бо проміжок в наукових дослідженнях – це
створення своєрідних білих плям в науці. Є процеси, які потребують постійної
фіксації, як, наприклад, фенологічні спостереження.

– Ваш НПП
сьогодні не тільки на переднім краї вітчизняної науки, а й на переднім рубежі
оборони країни.

– Це насправді так.

– Наскільки
це впливає на наукові дослідження, роботу науковців?

– В силу певних обставин, ми тепер маємо часовий і
територіальний ліміти на проводення наукових досліджень. Часовий – це
комендантська година. Дослідження по совах чи по кажанах, які проводяться у
темну пору доби, на даний момент призупинені. Так само й всю територію тепер не
можна відвідувати в силу відомих причин. НПП «Прип’ять-Стохід» – це ще й прикордонна
територія, тож і тут є обмеження. Ми не змогли дослідити в силу певних обставин і частину наукових полігонів або
постійних пробних площ, де проводяться моніторингові дослідження.

Все ж науковці, як і військові, тримаємо оборону своїх наукових
рубежів. Це також наш своєрідний державний щит. Стоїмо на захисті природи. Адже
ми, окрім того, що займаємося науковою діяльністю, усі – природоохоронці і
займаємося охороною довкілля.

– А
господарську діяльність в НПП ви проводите?

– Вона фактично зведена до рекреаційно-туристичної
діяльності. Про це може більше розповісти начальник відділу. Ми ж можемо надавати
наукові послуги, але на сьогоднішній день це досить складно, бо не кожен науковець
і громадянин може поцікавитися, тим паче оплатити ці послуги. Тож це буває
вкрай рідко.

Також на території об’єктів природо-заповідного фонду НПП
можуть здійснюватися використання природних ресурсів, але на основі лімітів,
виданих Міндовкілля із наступним погодженням видачі дозволів управлінням
екології обласної державної адміністрації. Використання природних ресурсів
відбувається користувачами лісогосподарських підприємств, на даний час це
Любешівське лісомисливське господарство. Маємо своїх 620 га, але через те, що в
нас не проведено лісовпорядкування, не можемо там проводити навіть санітарні
рубки. Навіть у випадку виникнення якихось техногенних, катастрофічних ситуацій
– пожеж чи масовеого всихання – свої дії маємо погоджувати, звертатися в установленому
порядку про виділення лімітів.

– Хотілося б
дізнатися про вашу давню любов до птахів. Як з цим?

– Це захоплення, яке переросло у професіоналізм, – основний
напрямок моєї наукової діяльності. На превеликий жаль, ситуація з кільцюванням
птахів досить складна, бо найбільш ходові кільця закінчилися. Залишилися для
птахів, яких важко піймати чи закільцювати. Тож із 2018 р. птахи не
кільцюються. До того було закільцьовано маже 4,5 тисячі пернатих. Кільцювалися
маленькі пташенята на гніздах, коли їх знаходили, але переважно цю роботу
провадили на міграціях.

– З
пташенятами зрозуміло, а як закільцювати дорослого птаха?

– Для цього також є засоби. Під час міграції
розставлялися спеціальні павутинні сітки, відловлювалися птахи, визначався їх
видовий склад, узагальнювалися матеріали і передавалися до українського центру
кільцювання.

– Чи
збільшилась кількість птахів у наших краях? І як впливає на цей процес війна?

– Не можу сказати про всю територію Волинської області,
але про певні моніторингові ділянки, які більш менш контролюю в межах як
професіоналізму, так й інтересу побіжного, ситуація по минулому році по
водоплавних птахах покращилась. Але це за рахунок того, що на весні були різні обмеження
у зв’язку з військовим станом і фактор турбування серйозно зменшився. Це і вплинуло
на популяцію водоплавних птахів. По нашому НПП відбулося збільшення на 15-20
відсотків, по Луцькому району – навіть до 30.  Загалом можна сказати, що порушені умови
міграції птахів у зв’язку з кліматичними змінами, тож в останні роки на
міграції їх значно поменшало. Це не означає, що їх стало менше: більша частина
мігрує вночі, можливо, навіть змінила маршрути міграції, де ми раніше вели
спостереження. Не можна сказати, що за рік-три змінилася кількість птахів. Я
шість років проводив спостереження за мігруючими птахами у Сваловичах. Бувало,
протягом місяця нараховував на певному коридорі, де можна було визначати
видовий і кількісних склад птахів, по 48 тисяч птахів. Це тільки за місяць.
Серед них, наприклад, більше 800 особин журавлів. Найбільше, звичайно, спостерігав
горобцеподібних. Бачив масові міграції ластівок. Бували на ночівлі угруповання
від 20 до 60 тисяч. Це ціла хмара птахів, яка літала і зупинялася на ночівлю у
Сваловичах.

Дякуємо за
цікаве і змістовне інтерв’ю. Успіхів вам у науковій і природоохоронній діяльності
і усім нам Перемоги.

Володимир
ПРИХОДЬКО,

Сергій
ЦЮРИЦЬ.

Фото
авторів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *