Аркуш із зошита в лінійку… Зігнутий удвоє з дбайливо загорнутим краєчком (бо інакше в конверт не вміститься)… «Добрий день!» – у першому рядку… Коли з редакційної скриньки поміж офіційних відповідей з різних установ на такі ж офіційні запити раптом дістаєш звичайнісінький лист, заадресований десь у глибинці, одразу відчуваєш, як «галопують» ностальгічні мурашки десь у мізках. Бо цивілізація теж не стишує галопу – і ще не давно звичні листи поволі стають «листами з минулого».
У моїх особистих архівах ще збереглося чимало таких конвертів, бо я з того покоління, яке про дружбу та почуття говорило й освідчувалося не есемесками, а дрібно списаними чорнильною чи гелевою ручкою рядками (це якщо вживу не виходило). А от редакційні архіви – що не день, то стають бідніші ось такими СПРАВЖНІМИ листами. Натомість істинну ціну чогось пізнаєш тоді, коли його втрачаєш. Ось і нещодавній лист із с. Коршів Луцького р-ну змусив до роздумів, а заодно додав колективу «Волинської газети» «граминку» творчої наснаги…
«Добрий день! Пише Вам ветеран праці і пенсіонер Гладун Петро Григорович і моя дружина, також ветеран праці і пенсіонер, Гладун Фаліна Петрівна…» – традиційно розпочинає поки не відомий нам автор «по той бік» листа.
«Одного разу в листопаді 2012 року мені дали на пошті почитати «Волинську газету». Вона мені дуже сподобалася, і ми з дружиною вирішили виписати її на перший квартал. А як прочитали, що ви й призи розігруєте, то мені дружина каже: «Іди і виписуй ще на дев’ять місяців».
Діло не в призах, хотя їх теж приємно одержувати, але газета дуже цікава. Як приходить, я беру начинаю читати, а дружина сидить вишиває рушника і слухає. Я читаю від першої сторінки і до останньої. Ми дуже любимо рубрики «Творчі люди», «Людські долі», «Закон і право», «Бувальщина», «Спорт», «Анекдоти»… Вобще – все цікаво у Вашій газеті. Дякуємо за таке плідне видання. Ще більше Вам натхнення і творчості у Вашій праці. Я і моя дружина приєднуємося до Вас і хочемо взяти участь в акції. З повагою пенсіонери Гладуни, с. Коршів Луцький р-н, 28.01.2013 р.».
Прості слова. Але – золоті. За щире золото вашої високої оцінки нашої скромної журналістської праці не менш щиро дякуємо Вам, дорогі читачі!
А от чи легка рука у наших шанувальників із Коршева, перевіримо під час чергового розіграшу, що відбудеться згодом. Бо як беззаперечний доказ «приєднання» цієї родини до чималого читацького гурту «Волинської газети» Петро Григорович вклав у конверт дві передплатні квитанції: одна – на перших три місяці, друга – на решту дев’ять…
Олена ЛІВІЦЬКА.