Душпастирські відвідини

– Я прибув із канонічною місією, – повідомив Блаженнійший Святослав, спілкуючись із журналістами. – То – офіційні душпастирські відвідини, канонічна візитація, а не звичайна подорож. Після останнього адміністративного поділу луцький екзархат – це моя митрополія. Тому й мета візиту – відвідати наші громади, дати рекомендації та поради, побачити потреби вірян.

Одначе владика не обмежився одним лише спілкуванням із представниками релігійної громади. В робочому графіку візиту – зустріч із представниками виконавчої гілки влади Волині, зокрема із заступником голови облдержадміністрації Олександром Курилюком, де Блаженнійший Святослав зауважив: українські греко-католики мають намір долучитися до загальноукраїнського святкування 1025-ліття Хрещення Київської Русі. Мовляв, то крок до створення спільної релігійної платформи та єдиної позиції. Під час зустрічі зачепили й питання Волинської трагедії 1943 р. Заступник голови облдержадміністрації повідомив: волиняни та поляки зробили крок назустріч у напрямку вшанування пам’яті загиблих.

– Налагоджено конструктивну співпрацю: минулоріч ми облаштували кладовища на українській та польських стороні, – підкреслив Олександр Іванович. – У 2013-му запланували довести до ладу ще чотири українські поховання в Польщі. Мало того, втілюємо в життя інформаційний проект «Від порозуміння до майбутнього», в рамках котрого отримаємо від істориків кваліфіковану оцінку подій та почуємо коментарі свідків. Ми зацікавлені в налагодженні правдивого діалогу. Але оздоровити пам’ять має християнська оцінка. Саме такі постулати повинні лежати в основі діалогу.

На християнських орієнтирах акцентував і глава Української греко-католицької церкви. Мовляв, слід вшанувати пам’ять, а тоді обговорити примирення.

Окрім того, Блаженнійший Святослав зустрівся з Луцьким міським головою Миколою Романюком, його першим заступником Святославом Кравчуком та секретарем Луцької міської ради Григорієм Пустовітом. Предметом розмови стали насущні питання: в обласному центрі досі не постав кафедральний собор, а для початку будівництва потрібно отримати земельну ділянку. 

Поспілкувався глава УГКЦ й зі студентами та професорсько-викладацьким складом Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Акцентував на багатьох актуальних нині темах: необхідності появи на теренах держави єдиної церкви, стосунках духівництва й політиків, настроях українського суспільства і, звісно, про нинішній стан справ у греко-католицькій церкві.

– Ми не є чужинцями, – підкреслив Верховний Архієпископ. – Українська греко-католицька церква є історичною на Волині. Кожен, хто відвідує Луцький замок, торкається рукою нашого кафедрального собору. Тому приходимо на цю землю, аби послужити людям. За нашими даними, 20% лучан – греко-католицького походження. Але наша присутність не має на меті перетягати вірних із інших церков. Наше завдання – послужити своїм і захистити інші конфесії від такої спокуси.

Наголошував і на тому, що нині – час, аби по-новому пізнати істини християнської віри, а відтак усім конфесіям потрібно консолідувати зусилля й об’єднатися.

– Сьогодні християни дуже мало знають про свою віру, – сказав Блаженнійший Святослав. – Єдність між християнами є необхідною умовою для вірогідності проповіді. Тому цей рух за єдність церков потрібен. Але то на сьогодні – найболючіше питання для всіх християн. Між нами немає справжнього діалогу. На заклик «Будуймо разом!» повної та адекватної відповіді не отримали. Так, ми маємо можливість робити певні речі разом. Але таких кроків вкрай недостатньо. Ми не вміємо любити ближнього, як наказав Ісус Христос. І то – предмет мого болю. Існують певні ініціативи. Але, думаю, найбільшою перешкодою є політика.

При цьому до проблем суспільства владика зарахував і українську, і міжнародну політику. Буцімто нині церква, не залежно від конфесії, не виконує суто церковні функції. А платформою для діалогу, на думку гостя, і має стати Українська греко-католицька церква. 

– Такий спосіб, як збільшення вірян за рахунок підщипування в іншої церкви, ніколи не приведе до поєднання, – поділився міркуваннями владика. – Чому? Бо то ніщо інше, як війна між церквами. Але коли мова йде про унію як про існування католицьких церков східної традиції (як наша) ніхто цього не засуджуватиме. Більше того, це необхідна умова визнання права на існування. Аби можна було будувати екуменічний діалог.

Що ж до політики в чистому вигляді, то у Блаженнійшого Святослава – свій спосіб порятунку України:

– Мій рецепт: треба зробити виборців більш моральними. І це – завдання церкви. Вона не втручається в політику, але ми можемо говорити про моральність політичних діячів. Коли в особистому житті людина не керується Законом Божим, то не буде цього робити й у суспільному та політичному. Сподіватимуся, що з вас вийдуть моральні політики (звернувся до студентів, – авт.). Але тоді, коли не даватимете хабарі викладачам, коли не будете списувати на екзаменах, не шукатимете широкого плеча для здобуття позицій у суспільстві. З цього почнеться справедлива політика. З одного боку – просто, а з іншого – складно. Коли політики і громадяни робитимуть, що кажуть, Божий Закон стане компасом для всього суспільства.