На базі готелю «Cherot» у Ковельському районі, на берегах старовижівського озера Пісочного, 26 травня ц. р. відбувся вже третій етап безкоштовного протезування для учасників бойових дій, які втратили під час захисту України нижні кінцівки. Так відбувається забезпечення фізичного та психоемоційного відновлення українських захисників.
Ще 16 волинян отримали можливість використовувати новітні ступні данського виробництва, що підвищить рівень їхньої фізичної рухливості та психологічної стійкості в умовах цивільного життя після повернення з війни. Ветеранам знову допоміг керівник і співвласник СП ТОВ Modern Expo, Голова правління Волинського обласного об’єднання організацій роботодавців Петро Пилипюк, який також входить до керівних органів Федерації роботодавців України та підтримує започатковані ФРУ важливі міжнародні ініціативи.
Обпалені війною воїни – різного віку та сімейного стану, у кожного своя фронтова історія. Але всіх їх поєднує бажання навіть після втрати однієї чи двох ніг бути не тягарем для інших, а стати максимально адаптованим до нової реальності.
Допомогла їм у цьому кваліфікована команда столичних медиків від ГО U+ System, приїзд якої в складі 10 фахівців на Волинь забезпечив Петро Пилипюк. Лікар Олександра Мостепан розповідає, що це відбувається в рамках міжнародного благодійного проєкту, в якому допомагають усім постраждалим внаслідок рашистської агресії, але фактично 99% звернень – від важко поранених військовослужбовців. U+ System – київський Центр протезування та реабілітації військових і цивільних, що постраждали внаслідок війни. Фахівці центру працюють за напрямками хірургії, протезування, слухопротезування, комплексної реабілітації, включно з відновленням опорно-рухових функцій, психоемоційного стану та соціальної адаптації ветеранів. Мета – не лише надати якісну медичну допомогу, а й сприяти поверненню до цивільного життя, подарувати відчуття підтримки та нової мотивації. Працюють як у столиці, так здійснюють місії в кожну область.
Олександра Мостепан вдячна Петру Пилипюку, який ще 3 роки тому, після візиту в складі делегації Федерації роботодавців України в Данію, зголосився допомагати якісному протезуванню волинських воїнів, яких ретельно відбирають за медичними показниками. До кожного підходять індивідуально, тому після попереднього відбору пацієнтів та вивчення стану їхнього здоров’я кожному виготовили саме таку стопу (чи дві), які потрібні.
Цього разу Захисникам із ампутаціями було встановлено два типи стоп від данської компанії Levitate: спортивні Running Blade та повсякденні силові Forever Foot.
Олександра Мостепан говорить, що ці протези не тільки якісні і новітні, але й дорогі. Мінімально вартують від 5 тис. доларів США, а якщо втрачено колінний суглоб і ампутація висока, то ціна може сягнути й 80 тис. доларів США!
Серед тих, хто крім техніків-протезистів активно працював із волинянами, був і рекордсмен Книги рекордів Гіннеса, відомий атлет та адаптивний чемпіон Володимир Моісей із м. Бердянська у Запорізькій області (нині воно окуповане рашистами).
Ліву руку він втратив не внаслідок бойових дій, але ця обставина не завадила йому на початках Великої війни активно допомагати підрозділам Тероборони, насамперед, під час оборони м. Запоріжжя. У Володимира Моісея вища освіта, він військовий психолог, на Волині працював як тренер із фізичної рухливості для поєднання високотехнологічної медичної допомоги з активною реабілітацією на свіжому повітрі. Комплекс вправ був спеціально розроблений для безпечного освоєння нових протезів, розвитку балансу та відновлення координації рухів бійців.
Ось історії декого з 16 волинян, які завдяки меценатству гендиректора та співзасновника СП ТОВ Modern Expo, голови правління Волинського обласного об’єднання організацій роботодавців Петра Пилипюка отримали якісну і дороговартісну допомогу з протезування нижніх кінцівок.
Солдат Руслан Прокопчук приїхав на протезування якраз на 5 день народження своєї доньки. А ще в родині є чотирирічний син. Проживає з сім’єю в місті Горохів, військовий пенсіонер. Воював із ворогом як старший солдат у 77 ОДШБр, внаслідок ворожого вибуху в вересні 2023 року втратив ліву ногу вище коліна. Сталося це в місті Бахмут… Прибув, щоб після допомоги стати більш мобільним, що дозволить краще адаптуватися до реалій цивільного життя.
28-річний ковельчанин Петро Кулик у ЗСУ з 2023 р. Служив командиром взводу в 80 ОДШБр, в армії став офіцером. На День Незалежності України того ж року він боронив рідну землю на передовій позиції неподалік с. Кліщіївка на Донецькому напрямку. Зазнав важкої мінно-вибухової травми. Найбільше постраждали ліва ноги, яку втратив вище коліна… Майже добу побратими зайняла евакуація на стабілізаційний пункт, потім були медзаклади в Дружківці, Дніпрі, Києві… Перший протез він отримав у Львові. Молодший лейтенант каже, що нова стопа данського виробництва – зручна та максимально комфортна.
Молодший лейтенант Олександр Морозик, 1989 р. н., родом із м. Олика Луцького району. Працював на будівництві. Він воював в АТО ще в 2016 р., тож коли розпочалося повномасштабне вторгнення російських окупантів, повістку отримав одним із перших. Знищував ворога в складі 63 ОМБр на різних напрямках, а розпочав у місті Буча на Київщині. Важкого поранення зазнав під Кремінною на Лиманському напрямку 24 квітня 2023 року, на другий день Пасхи. Вибух ворожої 120-мм міни на позицію став фатальним, його, ризикуючи власним життям, витягнув на стабілізаційний пункт бойовий побратим Андрій Кліцук із с. Лище Луцького району. По суті, врятував побратимові життя, адже командир взводу зазнав дуже важких поранень: мало того, що втратив обидві ноги, так ще й осколками очі посікло (одне зовсім витекло, друге бачить навіть в окулярах тільки на 30%), важка акубаротравма, інші тілесні ушкодження… Він живе в Луцьку, із дружиною Оксаною мають 4 дітей, двоє з яких повнолітні. Мріє не тільки з допомогою нових протезів покращити функціональну активність, але й домогтися справедливості на іншому фронті: отримати давно обіцяний сертифікат на квартиру.
Лучанин капітан Володимир Анклам досі служить у 14 ОМБр імені князя Романа Великого. Планував прийняти посаду заступника командира батальйону, але як командир роти 2 грудня 2025 року був важко поранений в районі населеного пункту Курилівка на Куп’янському напрямку. Перший протез йому виготовили та встановили в луцькому «Укрпротезі», але цей, новий і сучасний, каже, набагато зручніший. Бойовий офіцер продовжує лікування, ще остаточно не вирішив, повернеться на військову службу чи звільниться за станом здоров’я. Все залежить від багатьох різних обставин, у тому числі і сімейних, адже із дружиною виховують 2 доньок.
Був серед хлопців і особливий боєць: це уродженець донецького м. Горлівка Руслан Голубов. У 9-річному віці він залишився сиротою, після школи закінчив місцеве ПТУ, працював різноробочим. 32-річний солдат був мобілізований у столиці, куди евакуювався, а потім воював у складі 95 ОДШБр. Стрілець був важко поранений торік внаслідок підриву російської протипіхотної міни в районі н. п. Юнаківка на Сумщині, евакуація на стабілізаційний пункт була тривалою і важкою, щоб зупинити кровотечу з понівеченої ноги наклав два турнікети… Доповз таки до своїх, де врятували життя. Зараз воїн-ветеран зі статусом ВПО продовжує лікування в одному з медзакладів м. Луцька. Вдячний, що нова стопа допоможе йому отримати кращу рухливість і стійкість.
А інженер-технолог Сергій Копищук воював на фронті бійцем 63 ОМБр. Потрапив на Херсонський напрямок. Спочатку підрозділ непохитно стояв в обороні, потім почався контрнаступ зі звільнення від рашистів правобережжя Дніпра. Але важке поранення, яке він отримав у 2023 р. на передовій, змінило життя. Після тривалого лікування та протезування двох ніг він повернувся на рідну землю, почав працювати на рідному підприємстві, де користується увагою та повагою.
Сергій Копищук приїхав не для протезування, а щоб поспілкуватися з побратимами. Тож із власного досвіду щиро запевнив хлопців, що навіть після важких поранень і протезувань життя для кожного воїна має бути яскравим, змістовним та ефективним. Він побажав побратимам, щоб отримана в таких цивілізованих умовах допомога їм стала максимально корисною, а також закликав не замикатися в собі, а приходити на роботу. Насамперед, у трудовий колектив СП ТОВ Modern Expo, де створені всі інклюзивні умови для ветеранів із інвалідністю.
Тож, звертаючись до присутніх, директор департаменту по роботі з персоналом СП ТОВ Modern Expo Тетяна Плебанович не лише передала всім теплі вітання від керівника підприємства Петра Пилипюка, а й наголосила: подібні заходи є вкрай важливими для допомоги українським військовослужбовцям, які втратили внаслідок бойових дій нижні кінцівки та потребують якісного протезування.
«Для нас велика честь приймати на Волині воїнів, які боронили державу. Цей день – це про силу духу, єдність і віру в майбутнє. Соціально відповідальний український бізнес на Волині сьогодні відповідальний не лише за збереження економіки та розвиток підприємництва, а й за всебічне відновлення людей, які дають нам можливість жити і працювати у своїй країні», – підсумував Петро Пилипюк.
Пресслужба Волинського обласного об’єднання організацій роботодавців.
Фото пресслужби ВОООР.
