Як би ви відреагували на перехожого, котрий суне за собою портативного смітника та горщика для справляння нужди? Мабуть, подумали б, що в людини «не всі вдома». А як можна оцінити переважну частину волинян, які вважають, що вуличні смітники біля різноманітних офісів та вбиральні всередині установ та організацій різних форм власності – це «стратегічні об’єкти» з режимною системою доступу, куди чужакам – зась? Вочевидь, треба сказати, що їхні власники також не зовсім подружилися зі здоровим глуздом.
Але якщо обидві характеристики правильні, то яке суспільство ми створюємо і – найголовніше! – для кого та для чого воно існує? Бо в результаті обгортка від морозива опиняється не за пазухою, а на тротуарі чи дорозі. А нужду справляють не в штанину чи чобіт, а – в під’їздах житлових будинків чи навіть під низесеньким кущиком…
Аномальність наших усталених звичок та аморальність стандартів поведінки, на жаль, уже давно стали нормою. Це колись ніхто не дивувався, коли першому-ліпшому подорожньому не лише кружку холодної води давали, але й дарували кусень хліба на дорогу. В усякому випадку, якби наші пращури були не такими, то мандрівний філософ Григорій Сковорода чи велика кількість кобзарів із поводирями померли б від спраги та голоду. А зараз навіть у невеликому селі або злий собака невідому людину на поріг не пустить, або господар облає не гірше власного пса. І ще добре, коли не поб’ють непроханого гостя…
Кажуть, що більшість населення Західної України вважає себе патріотами та демократами, що особливо тут поширені християнські чесноти і що переважно саме пересічні громадяни налаштовані на інтеграцію в європейську спільноту. Проте, як кажуть росіяни, куди ж свинячим рилом – та в ряд, де калачами торгують? Якщо ми одягаємо на себе європейський одяг, то куди ж подітися від власного «серпасто-молоткастого» нутра? У випадку з елементарними смітниками та туалетами це протиріччя видно буквально неозброєним оком! Бо хто був хоча б у сусідній Польщі (не кажучи вже про фундаментальні країни західних демократій на зразок Німеччини чи Англії), той не дасть покривити душею: смітники на вулицях там встановлюються не для того, щоб ними користувалися виключно клієнти якогось банку чи перукарні, а – для всіх перехожих, яким потрібно позбавитися від дрібного побутового непотребу. А туалетом вам дозволять скористатися не тільки на АЗС, але й у першому зустрічному кафе: і навіть тоді, коли ви там і чашки чаю не замовляли.
Чому так? Бо люди бачать довкола себе людей. А в нас? А в нас процвітає принцип «я начальник – ти дурак». Або логіка Калитки, який що не побачить, те своїм починає вважати. І буквально марити від ейфорії володіння…
Недавно, наприклад, став свідком, як людина скористалася смітником біля одного з модних салонів. Зсередини вискочила молодиця й почала доводити, що смітник – їхня власність. І вони, мовляв, не накупляються одноразових мішків для сміття, якщо всі, кому не ліньки, будуть туди щось кидати. І, власне, чого це їхня прибиральниця має зайву роботу виконувати?
Дивишся на цей модний салон та й думаєш: де власник узяв гроші на те, щоб придбати споруду в центрі міста? Що не на буряках чи не на будівництві – це точно! А менталітет який і в нього самого, і в його найманої робочої сили? Манікюр на нігтях робити навчилися, а от як інтелект під якийсь стандарт інтелігентності підігнати, мабуть, ні… Тому й залишається і їм, і схожим на них лише порадити: табличку до урни прикрутіть із написом: «Чужим сміття не кидати!». Як це, наприклад, великими буквами зробив власник непримітної крамниці буквально навпроти обласного казначейства: автомобілі паркувати заборонено, бо, мовляв, «сусіди сваряться»…
Низький рівень нашої свідомості стає поясненням і діяльності так званих «бізнесменів» та «бізснесвумен», які, наприклад, організовують роздрібну торгівлю високоградусними напоями чи пивом, проте подбати про облаштування місць для справляння клієнтами нужди – не поспішають. А якщо й працює туалет усередині, то туди випивох просто не пускають. Пояснення просте: ми що, після них ще й прибирати повинні?! І чи варто після цього дивуватися, що замість ще однієї громадської вбиральні в центрі Луцька збудують чергове кафе, а унікальний фонтан, що заважав «освоєнню території» взяли та й знищили відбійними молотками?
Ось так і живемо. Замурувалися ми, ховаючись від інтелігентності та милосердя. Наче самі себе живцем у домовину гордині поклали та в могилу примітивізму закопали. Правду казали старші люди: настане такий страшний час, коли люди самі себе в тюрми позамуровують і білого світу за високими парканами не побачать…
Невже льодовиковий період камінних душ уже настав?
Володимир ДАНИЛЮК.