Людина з гострим розумом, відкритим серцем і сильними руками. Особистість, які навіть у «лихі 90-ті» не схибила на манівці, а назавжди залишилася вірною Її Величності Важкій атлетиці.
Спортивна спільнота Волині зазнала непоправної втрати: на 75 році життя відійшов у Вічність Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України, суддя міжнародної категорії, тренер-викладач Волинської обласної школи вищої спортивної майстерності Микола Авраменко.
Це більше, ніж фізична втрата для великої волинської спортивної родини. Це тектонічні зміни на фундаментальному рівні розуміння суті фізичної культури та спорту, ролі та значення тренерів для сотень їхніх вихованців.
Микола Григорович народився 18 жовтня 1951 р. у с. Липа на той час Горохівського району. Хто бував у цих краях, знає, яка там неповторна природа. А ще які там працьовиті та по-особливому сильні люди. Тож із ранніх років у Микола Авраменка були і фізичні, і морально-вольові якості для занять спортом. Це відбулося під час навчання у Львівському автодорожному технікумі, куди він вступив після закінчення восьмирічки в рідному селі та здобувши середню освіт у (зі срібною медаллю!) в м. Берестечку.
Саме під час навчання в технікумі він активно займався спортом в секції важкої атлетики товариства «Спартак» під керівництвом Заслуженого тренера України Костянтина Калініна. Уже через рік став чемпіоном м. Львова у ваговій категорії до 75 кг., а згодом виконав норматив майстра спорту.
Щоб ефективно передавати свої знання та досвід іншим, Микола Авраменко навчався на факультеті фізичного виховання тодішнього Луцького педагогічного інституту (нині ВНУ імені Лесі Українки), який закінчив у 1978 р. А з 1978 р. і до останніх днів Микола Григорович був головним тренером збірної Волині з важкої атлетики.
Доленосними, звичайно, для його покоління були «лихі 90-ті». Чого гріха таїти: чимало спортсменів із силових видів спорту (насамперед, боксери, дзюдоїсти, каратисти, борці і штангісти) тоді пішли манівцями утвердження права сили під час розподіли впливу та матеріальних благ. А от Микола Григорович, зважаючи на потужний авторитет, показав, що реалізуватися в цьому житті можна і на посаді тренера-важкоатлета! Тому в його «заліковій книжці» є майже 40 майстрів спорту України, як мінімум 6 майстрів спорту міжнародного класу України, 3 учасників Олімпійських ігор, але відсутні кримінальні авторитети чи олігархи.
«Його професіоналізм, мудрість і відданість справі назавжди залишаться у пам’яті колег, вихованців та всіх, хто його знав!», – написали друзі та колеги новопреставленого із Волинської обласної школи вищої спортивної майстерності, де трудився Микола Григорович до останнього подиху.
А ще він був не тільки мудрою і сильною, але й доброю людиною. Опанував не лише фах висококласного тренера, але й навчився якісно надавати допомогу людям, які скаржилися на проблеми з хребтом.
І в побуті він був знаковим: жив у злагоді з сусідами та при повазі оточуючих у своєму луцькому будинку неподалік річки Сапалаївки як дбайливий господар та глава дружної родини.
Вічна пам’ять!
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото ВОШВСМ та ІА «Волинські новини»: таким був Микола Авраменко; Микола Григорович (у центрі) зі своїми вихованцями на святкування 40-річчя тренерської роботи, 2013 р.