Чому клерки роблять секрет із декларації про доходи та майно своїх керівників?
Чинне українське законодавство зобов’язує осіб, уповноважених на виконання доручень держави або місцевого самоврядування, а ще посадовців, котрі отримують заробітну плату коштом Державного чи місцевого бюджетів, декларувати доходи. Відповідний документ сильні світу цього зобов’язані подавати щороку за місцем роботи до 1 квітня. Мало того – оприлюднювати упродовж 30 днів, аби й громадськість знала, кому й скільки вділила.
Одначе не дарма кажуть: закон – наче дишло… Бо занести в документи відомості про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру – ще не означає спокійно їх оприлюднити. Принаймні дістати декларації доходів за 2012-й рік керівників найбільших міст на Волині виявилося зовсім непросто.
Так уже повелося, що відповідні відомості мери публікують у місцевих газетах. Відтак кожен читач має можливість дізнатися, скільки грошей за 12 місяців вірою і правдою заробив обраний громадою на останніх виборах керівник міста. Цьогоріч Луцький, Ковельський, Володимир-Волинський та Нововолинський міські голови справно заповнили й надрукували у місцевих газетах власні декларації. Із них приклад узяли й заступники, бо закон і таке передбачає. Одначе…
Що ж робити мешканцям інших населених пунктів чи далекої волинської глибинки, де міських чи районних комунальних газет не знайдеш? Воно ж цікаво, на яких зарплатах «сидять» мери! А нічого, бо навіть журналістові обласного видання дістати вже оприлюднені декларації про доходи – надскладна справа.
Як з’ясувалося, на жодному з офіційних сайтів міських рад відомостей про доходи міських голів та їхніх заступників за 2012-й немає. Все просто: законотворець такого не передбачив. Він не передбачив – громадянин не побачив?.. Але ж декларації, наприклад, і Президента України, і глави уряду, і Голови Верховної Ради, і керівника виконавчої влади області Бориса Клімчука та його заступників, і голови облради Володимира Войтовича – у вільному доступі! Відтак звернулися до кожного з органів місцевого самоврядування з проханням надати документи, а також – до редакцій газет, на шпальтах котрих і друкували декларації. У результаті не відмовили лише у Луцьку та Нововолинську.
У Володимир-Волинській міській раді у відділі з питань внутрішньої політики запевнили: Петро Саганюк не став порушувати законодавство й декларацію оприлюднив. Але надати документ ще одному виданню працівники мерії не можуть. Мовляв, не мають права навіть показати газетної вирізки без дозволу Петра Даниловича. Останній же нині – у відпустці, тому… Така ж історія – з декларацією Ковельського міського голови Олега Кіндера: вона – не секрет, але повторному оприлюдненню не підлягає. Колеги-журналісти, в котрих прохали примірник газети, передати відповідний номер навідріз відмовилися, мовляв, потрібне офіційне відношення і, звісно, згода Олега Олексійовича. Цікаво, а в бібліотеках, де зберігаються підшивки друкованих видань, аби отримати заповідний примірник із декларацією керівника міста, також потрібно пройти низку бюрократичних процедур?
То що ж приховують (або не приховують) за маскою конфіденційності мери?
Отож, найбільша платня у Луцького міського голови Миколи Романюка – 120 тис. 663 грн. Нововолинський міський голова Віктор Сапожніков за 12 місяців 2012 р. отримав 116 тис. 470 грн, із яких частина (конкретну суму не зазначено) – матеріальна допомога та винагороди! Петро Саганюк, Володимир-Волинський міський голова, задекларував 102 тис. 747 грн заробітної плати, а його ковельський колега Олег Кіндер – 99 тис. 101 грн, із яких 7 тис. 431 грн – матеріальна допомога. Тож лише пан Кіндер із усіх мерів чітко сказав, скільки узяв матеріальної допомоги.
Щодо нерухомого майна, то пальма першості – за Миколою Романюком: він володіє двома земельними ділянками загальною площею 1440 кв. м та 580 кв. м, житловим будинком (282 кв. м) та дачею на 98 кв. м, окрім того, є власником однієї четвертої частини квартири. Не скромніше, якщо вірити відомостям, внесеним у декларацію, живе Віктор Сапожніков. Нововолинський міський голова має у власності землю у Шацькому та Іваничівському р-нах (900 та 400 кв. м відповідно), квартиру в Нововолинську на 64 кв. м, садовий будиночок на теренах Іваничівщини (48 кв. м), дачний будинок на Шаччині (25 кв. м), а ще половину будинку та гараж… орендує. Олег Кіндер одноосібно ні квартирою, ні будинком не володіє (житло – у власності сім’ї), одначе обзавівся двома ділянками в Ковелі площею 500 кв. м та 1401 кв. м. А от Петро Саганюк – справжній землевласник, адже володіє земельним паєм площею 32087 кв. м, що дісталася йому у спадок. У власності Петра Даниловича також – земельна ділянка на 900 кв. м.
Жоден мер не без коліс. У гаражі Миколи Романюка – «Тойота Прадо» 2003 року випуску. Віктор Сапожніков їздить на «Шкоді Суперб» 2008 р. У власності Петра Саганюка – «Міцубісі» 2004 р. А у Олега Кіндера теоретично автомобіля немає, бо у декларації про таке чудо техніки не сказано.
Словом, жоден із керівників найбільших міст не бідує. Воно й без того зрозуміло. Та чи варто говорити про відкритість влади й довіру до її представників, якщо серед останніх є ті, які з острахом ставляться до можливості зайвий раз розповісти, скільки заробили й чим володіють? І чи правомірно чиновники на місцях відмовляли в наданні відповідної інформації, посилаючись на конфіденційність?
У Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» сказано: «Перебування особи на посаді, пов’язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів – суб’єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету в суспільстві». Слідуючи букві закону, варто зауважити, що декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують чи обіймають виборну посаду в органах влади або є державними службовцями, або ж представниками органів місцевого самоврядування, не належать до інформації з обмеженим доступом. Саме так зазначено у ч. 6 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
І найголовніша загадка: чого працю в ім’я громади демонструвати не соромно, а поділитися із земляками інформацією хоча би про легальні статки – зась?
Світлана ГОЛОВАЧУК.