Ковельщина – район колоритний. Навіть у плані керівників виконавчої влади. Хтось із керівного крісла пересів на нари чи звільнив медом помазане місце із гучним скандалом про те, як «мене пішли».А комусь із колишніх голів вдається достойно працювати на районному та обласному рівнях.
Нинішній голова Ковельської райдержадміністрації – особистість теж непересічна. Адже за плечима Сергія Матяшука – досвід роботи у міліції, податковій, галузі будівництва. Тому є про що поговорити у відвертій розмові.
– Сергію Васильовичу, в районі ви – людина не нова. Адже тут народилися і проживаєте. Та що спонукало піти із фінансово вигідної сфери підприємництва і взяти відповідальність за життя цілого району?
– Питання призначення було для мене несподіваним – це точно. Бо після роботи в державній службі чотири з половиною роки працював у бізнесових структурах. Та коли голова облдержадміністрації Борис Клімчук покликав і сказав, що треба очолити район, я погодився. На своїй рідній землі, де народився й виріс, хочу лишити по собі хороший слід. Прагну, аби люди Ковельщини відчули реальну підтримку свого земляка. Тим паче, донині тут проживають мої батьки, родина, друзі, тож я завжди турбувався своєю малою батьківщиною, знав її успіхи і прорахунки.
– Які з проблем вимагали першочергового вирішення?
– Дорожня та соціальна інфраструктури, інвестиційна діяльність. Декілька років тому половина земель району не оброблялася, не засівалася. Їдеш – і страшно дивитися на бур’яни у зріст людини. Тепер ситуація налагоджується. Земель, які облогують, лишилася незначна кількість.
– У чиї руки потрапляє ця земля?
– Моя тверда позиція – аби її по максимуму брали місцеві: чи одноосібники, чи крупні господарства. Головне, щоби тим полям давали лад. Хороший приклад – агроформування «Дружба» і його керівник двічі кавалер ордена княгині Ольги Валерія Яромчук, котра має 1 тисячу 700 гектарів в оренді: землю обробляють, орендодавці (тобто прості люди) отримують за паї гроші. І подібних прикладів умілого господарювання немало.
Коли ж охочих серед місцевих немає, шукаємо інвесторів із сусідніх районів чи областей. Приміром – ТзОВ «Ратнівський аграрій», агрохолдинг «ВВ-Агро» тощо.
– А легко взяти наділ під будівництво, особливо в приміських селах?
– Проблем із цим нема. Адже маємо землі запасу несільськогосподарського призначення. Тому хоче, скажімо, вчитель чи лікар будуватися, – будь ласка. Бажає людина господарювати – із наділом нема питань.
– Не секрет, що колишні представники виконавчої і представницької влади району були замішані в земельних махінаціях. Ви, зайнявши посаду голови, такі спроби фіксували?
– Мені складно говорити про те, що відбувалося раніше. Так само, як і ви, знаю про кримінальну відповідальність окремих посадовців. Але зараз реорганізовано та оновлено кадровий склад управління Держземагентства у Ковельському районі, там серйозний штат фахівців, новий керівник. Відтак майже 20 спеціалістів контролюють земельні питання, стежать за раціональним її використанням.
Питання ж махінацій тепер не може навіть виникати. За законом для виділення землі несільськогосподарського призначення обов’язковим є тендер.
Зараз на аукціон виставлено сім ділянок. Готується ще 13. Усе це відбувається відкрито, розміщують оголошення в газеті та на сайті. І всі охочі можуть подати заявку на купівлю.
Можливо, і бувають якісь нюанси. Але принаймні на сьогодні жодної інформації про зловживання ковельською землею мені не надходило.
А щоби і в подальшому не виникало, керуватися будемо планом забудови району, що розрахований на наступних років 50. Це масштабний документ, готовність нині становить уже 70 відсотків. Тож невдовзі все, що відбувається в районі із землею, буде внесено на загальну карту, і ця інформація стане доступна кожному.
– Чи не стали згадані вже махінації причиною звільнення фактично всіх заступників колишнього голови райдержадміністрації?
– Я не мав зауважень до роботи звільнених людей. Але вважаю, що кожен керівник має право обрати собі таких заступників, котрим би міг довіряти на всі сто. За таким принципом працював у правоохоронних органах, цього правила дотримувався на посаді першого заступника в податковій службі. Тож ставши головою райдержадміністрації, теж створив свою команду. А з тими, кого звільнив, нормально спілкуюся і не соромлюся дивитися їм у вічі.
– Першим заступником ви призначили 29-річного Михайла Стиранку. До того спонукали родинні зв’язки, чиєсь прохання чи фаховість самого Михайла Васильовича?
– Ми з ним точно ніякі не родичі. Ніхто мене не просив брати його на роботу. В один час із ним зустрілися. Я побачив, як він працює. Сподобався, бо конкретна ділова людина, мало говорить, але чітко виконує поставлені завдання.
Казати про його результативність на посаді першого заступника ще ранувато. Але зауважень поки нема.
– Які напрямки роботи з новою командою обрали за пріоритетні?
– Село вимирає і спивається. Із 2004-го до 2013 року наявне населення за розрахунками скоротилося на дві тисячі, а це – понад чотири відсотки від загальної кількості жителів.
Молодь не має роботи, неможливо працевлаштуватися через відсутність дитсадка, в пошуках зручностей сім’ї виїжджають у місто. Отож, проблеми соціальної сфери накладаються та економічну та фінансову, і вирішувати їх треба в комплексі.
– А для того потрібні колосальні кошти, яких ніколи не вистачає…
– Так. І єдиний вихід – реформи. Сьогодні в районі 30 сільських і дві селищні ради. Це немалий штат голів, секретарів, бухгалтерів, це колосальні витрати на виборчі дільниці. Якщо оптимізувати кількість рад до десяти, зекономили б немалі кошти, які варто спрямувати на вирішення проблемних питань у селі.
– Ситуацію з працевлаштуванням можна було би вирішити?
– Як варіант. У Польщі я бачив, що немалі кошти вдається заробляти родинним фермам. Вони тримають і по 20, і по 80 голів худоби. Тож відпочивати не доводиться. Але й зиск отримують хороший. Тому плануємо завезти наших перспективних одноосібників, аби набралися досвіду й інших односельців навчили, як можна заробляти гроші на землі.
– Поляки потужну підтримку отримують від держави. А трударі Ковельщини користуються дотаціями, скажімо – на свиней чи ВРХ?
– Люди поінформовані, що за кожне народжене і зареєстроване (це обов’язково!) теля держава платить 250 гривень. Через три місяці за теля, яке продовжують годувати, – ще 250 гривень (підтверджувальну довідку треба брати в сільській раді), ще через три місяці – аналогічно. І як наслідок – протягом року за кожну голову ВРХ господар отримує по тисячі гривень дотації. А потім, здаючи на забій м’ясопереробному підприємству, – ще понад тисячу гривень, якщо тварина важитиме більш як 400 кілограмів.
– Та чи всі господарі спішать скористатися такою підтримкою?
– На початку року заявку подали понад 300 осіб. Зараз їх понад тисячу. Тобто селяни знають і зі ЗМІ, і від сільських голів, і я під час виїзних прийомів про дотації наголошую. От тільки багато хто лінується навіть необхідні документи подати.
– Ви згадали за виїзні прийоми. А з якими проблемами звертаються найчастіше?
– Земельні питання та надання матеріальної допомоги. Дійшло до того, що підвідний газопровід до села ми зробили, а мешканці просять: «Дайте гроші ще й до хати дотягнути!» Це при тому, що в районному бюджеті і так ні копійки.
– Тим не менше, казну вдається наповнити навіть більш як на сто процентів від необхідного?
– Протягом чотирьох останніх місяців цей показник становить 105 відсотків. Аби район мав гроші для розвитку, використовуємо всі можливі й неможливі резерви.
– Ви активно взялися залучати на Ковельщину інвесторів. Конкретні результати маєте?
– Окрім уже згаданих інвесторів, що працюватимуть на землі, велику надію покладаємо на поляків. У середу відбулася двостороння зустріч, де обговорювалася перспектива спорудження в районі заводу із виробництва сільськогосподарської техніки: від міні-тракторів до всього навісного обладнання, причому – за доступними для селян цінами.
– Вже не один рік піднімається тема відкриття в Колодяжному оптового сільськогосподарського ринку. Наскільки вона близька до реалізації?
– Протягом травня думаємо вирішити всі підготовчі моменти й замовити проектну документацію. Коли фінішуємо – навіть приблизно сказати не беруся. Адже це має бути не просто місце торгівлі, а об’єкт із потужними овочесховищами, новітнім холодильним обладнанням – відтак потрібно вкласти немалі гроші. Тому над залученням капіталу працюємо із місцевими господарствами, котрі побачать в оптовому ринку особистий зиск.
– А доки фінанси шукаються, селяни-одноосібники мають де зберігати продукцію, куди реалізовувати? Цукровий буряк чи картоплю приміром?
– Із буряком проблем не бачу: 129 гектарів засіяно, цукрові заводи забезпечують гербіцидами, укладено угоди про прямі поставки готової продукції. Торік ціна була низька. Та нинішнього сезону прогнозується підвищення вартості солодкого кореня. Тому культуру цю вважаю перспективною.
Що ж до картоплі, то виграли господарі, які зуміли зберегти коренеплоди до весни. І з потеплінням її охоче забирали приїжджі заготівельники, а ціна була пристойна: 2– 2,50 гривні за кіло.
Тобто не треба чекати, доки хтось для нас зробить. Ліпше брати приклад із тих фермерів, котрі самі про себе подбали. Як-от у Гішині, де я був із робочим візитом. Бачу: завантажує чоловік фуру картоплею. Виявляється, сам спорудив удома овочесховище на 50 тонн і, навесні продавши минулорічний врожай, мав не по 60 копійок за кілограм, а вчетверо дорожче.
– Окрім легальних шляхів заробітку, вдаються на Ковельщині й до таких, що заборонені законом: самогоноваріння, скажімо.
– Є такі моменти. І навіть не так самогоноваріння турбує, як виготовлення небезпечного сурогату. Сьогодні на 40 тисяч населення маємо тільки 13 інспекторів міліції. Щоби боротися зі злочинністю, вони мають бути у кожній сільській раді. З цим питанням ми вже зверталися до міністра внутрішніх справ, мали розмову з начальником обласного УМВСУ. Сподіваюся, до кінця року вдасться прийняти необхідні кадрові рішення. Відтак, кожне село буде на контролі міліції. І повірте з мого досвіду роботи в органах, результати з’являться уже через місяць-другий.
– Нелегальний видобуток піску в районі лишається актуальним?
– Лишається. А на приміських територіях навіть родючі ґрунти крадуть і продають. Боротися з цим – компетенція правоохоронних органів. Ми ж написали до них відповідне звернення. Але позитивних результатів поки не бачу, якщо чесно.
– Якісь висновки робити будете?
– Аякже! Кадрові рішення не я приймаю. Одначе, маючи повноваження, ми переговорили із сільськими головами проблемних територій (Дубівської, Мощенської, Скулинської, Старокошарівської, Люблинецької селищної). Вони знають нашу чітку й однозначну позицію і, сподіваюся, відповідно реагуватимуть.
– Якщо підвести риску під зробленим за чотири місяці, чим можете похвалитися?
– Я хвалитися взагалі не люблю. Разом із підлеглими просто виконуємо свою роботу. І так само професійно та відповідально будемо працювати й надалі. А про результати пропоную поспілкуватися згодом. Адже чотири місяці – надто малий для того термін.
– Дякую за відверту розмову.
Спілкувалася Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.