Крилаті контрабандисти на престольне свято не тільки самі смерть знайшли, але й багатьом живим віку вкоротили…
«Якесь прокляття над нашим болотом, – шептався люд у Скулині. – Пару років тому там уже розбився літак. Тоді, слава Богу, без жертв минулося. А цього разу – на тобі – дві смерті за одну ніч…»
Аеродром, що за десяток кілометрів від Скулина, ще з радянських часів стояв без потреби. Із середини 90-х лісів чи полів ніхто з повітря не кропив. Коли-не-коли приземлялася машина чи еменесників, чи лісівників, які за пожежну охорону відповідають. А так аеродром, який належить місцевому сільгосппідприємству «Світанок», радше використовувався як пасовище.
Звідки там літак узявся, питаєте? Скулинський сільський голова Петро Рудень каже: із серпня там машина. Коли почала в небо здійматися, керівник звернувся до лісівників, чи не вони, бува, повітряний простір опановують. Почувши «ні», до дільничного міліціонера пішов. А той на запитання голови сказав: мовляв, не наше то з вами діло.
Таємничий «Мерседес»
Проте скулинцям, хати яких понад дорогою до аеродрому стоять, видно більше, ніж із вікон сільради. Бо про літальний апарат їм близько двох років відомо.
«Спершу ми не розбирали, чий то самольот гуде (його-бо тільки чули). Але з часом навчилися визначати: якщо повз хату чорний «Мерседес» їде, значить скоро літак гудітиме, – розповідає Анна (на її прохання ім’я змінено). – За кермом іномарки завжди їхав чоловік років під сорок. Поруч дуже часто сидів мужчина, з борідкою такою чорною. Але він старший, десь за 50 точно має. Як збоку дивитися, здається, ніби це водій начальника возить».
Їздила машина і вдень, і вночі фарами блимала. Хто ті двоє, у Скулині ніхто не знав. Бо за два роки чоловіки жодним словом ні з ким не обмовилися. І тільки у середу, за шість годин до катастрофи, водій загадкового «Мерседеса» вперше зайшов до місцевого магазину. Близько 9-ї вечора він попросив у продавчині пляшку мінералки й попрямував до аеродрому. Щоправда, зворотний шлях долав чоловік уже іншим авто, а така знайома скулинцям чорна іномарка їхала за допомогою евакуатора.
Свято із сумним фіналом
Та не забігаймо наперед. Бо 9 жовтня, напередодні авіакатастрофи, Скулин відзначав своє престольне свято.
Ввечері, коли молодь збиралася до клубу, багато хто звенрув увагу на вже знайомий звук мотора за селом. А в годині 3-й ночі гул такий над селом стояв, що хіба глухий не чув. Потім люди спокійно повкладалися спати. А зранку з будинків, що стоять обабіч дороги на закляте болото, жителі не встигали машин рахувати.
«І дорогі, й не дуже. Білі, чорні, зелені, сірі. Я спершу подумала: на рибалку якась компанія їде. Бо дорога, що на болото веде, розвилку має: вправо завернеш – на озеро попадеш, а чуть далі – аеродром буде, – пояснює вже нам знайома Анна. – Та коли повз хату міліцейська і скора поїхали, ми з сусідами навіть подумали, що хтось когось прирізав!»
Утім версія про поножовщину розвіялася, щойно від болота виїхав евакуатор із давно знайомим «Мерседесом» (той серед ночі на великій швидкості ускочив у канаву). А коли в ранкових новинах скулинці дізналися, що «в Ковельському районі розбився літак «Ан-2», усе стало на свої місця.
Досліджували скрині, яких не було?
10 жовтня офіційні повідомлення МВС і транспортної прокуратури розповідали про загиблих у літаку пілота-одесита й пасажира-ковельчанина. А щоби зайва інформація не стала надбанням громадськості, чималу територію довкола місця трагедії оточили патрулем і заборонили будь-кому наближатися.
Неофіційні дані пролили більше світла. Зокрема, стало відомо, що на борту літака перевозилися білоруські цигарки, ящики з якими були розкидані на чималій території.
З’ясовано також було, що загиблий ковельчанин – син начальника відділу виконавчої влади району. А евакуйований «Мерседес» зареєстрований на жінку з прізвищем таким же, як у начальника відділу та загиблого пасажира.
Офіційного підтвердження цих фактів правоохоронці не надали, бо «триває розслідування». Втім перший заступник начальника управління МВСУ на Львівській залізниці Михайло Заставний, який розслідує цю справу, розповів про низку нових фактів. Зокрема, він попередньо спростував інформацію про наявність бортових самописців, які нібито вилучили й доставили до Києва, аби з’ясувати деталі трагедії.
– Річ у тім, що конструкція цього літака не передбачає наявності чорних скриньок. А тому розглядати причину катастрофи зможуть лише київські спеціалісти, котрі нині працюють на місці події, – сказав Михайло Заставний. – Наразі ми тільки можемо констатувати, що трагедія сталася о третій годині 30 хвилин. Літак наближався до аеродрому. Після зіткнення із землею продовжував рух, про що свідчить смуга завдовжки приблизно 400 метрів. Правої частини машини фактично нема. Лишилися хвіст і лівий бік.
Комісія Національного бюро із розслідувань авіаційних подій та інцидентів декілька днів оглядала те, що лишилося від «Ан-2». На запитання «Волинської газети» голова комісії Олександр Бабак повідомив: беззаперечним є факт, що посадка була вимушеною. Тим паче, до аеродрому (хай навіть не діючого) лишалося метрів 500. Наразі члени комісії розглядають сім імовірних причин падіння біплана, серед яких – незадовільні погодні умови, несправність літака, помилка пілота, темна пора доби, відсутність умов для посадки тощо.
– Чесно кажучи, я взагалі дивуюся, як ці хлопці наважувалися літати вночі?! Адже «Ан-2» призначений для польотів у світлу пору й за належних метеоумов! – не приховує емоцій Олександр Бабак. – Саме ця машина – польського виробництва. Звісно, не нова. Є номер фюзеляжу і двигуна (інформацію про що я вже передав у Київ). А відтак, невдовзі стане відомим рік випуску і те, чи взагалі існував дозвіл на використання цієї техніки в Україні. Попередній огляд машини дає підстави сказати, що стан її був цілком задовільним, можна навіть сказати – хорошим. Проте зібрані нами відомості ще потребують аналізу.
А от кому належала техніка, на яких підставах експлуатувалася, з якою метою і скільки часу використовувалася – дізнатися мають правоохоронці, зазначив Михайло Заставний.
Хоча в питанні щодо законності використання «Ан-2» підказку дає крило літака: одне з них виблискує номером «UR-54853», а інше – приховує зафарбовані літери польської реєстрації: «SP AOD».
І тут пригадується «Чуднівське диво»: «Ан-2» з бортовим №UR-54853 упав на землю і розбився ще 7 лютого 2013 р. біля с. Княжин Чуднівського р-ну Житомирської обл. під час чартерного авіаперельоту від Рівного до Полтави. Пілот біплану, що належав компанії «Полтава-Аеро» зазнав травм, але залишився живим. А от спостворений літак ремонту не підлягав… Як так могло статися, що невдовзі в небі над Волинню з’явився його синій «двійник» із таким самісіньким бортовим номером?
За однією з версій, «наш» «кукурудзник» у травні ц. р. був виставлений на торги аероклубом м. Ченстохова Сілезького воєводства Польщі. Хтось його купив. Ще хтось, виходить, переправив на Волинь, а потім не тільки перефарбував крилату машину, але й «присобачив» на її борту номер знищеного біля Чуднова «близнюка»? Але ж усі знають: називати нові кораблі іменами тих, що загинули, недобра прикмета. Так і з «Ан-2» сталося: слідом за житомирським побратимом він врізався в землю…
Хоча, за словами голови комісії, «Ан-2» вважається надійною машиною і якщо розбивається, то, як правило, через помилку пілота.
А от дорожньо-транспортну пригоду за участі водія «Мерседеса» правоохоронці взагалі ніби повз увагу пропустили. На що Михайло Заставний пояснив:
– Це вже другорядна подія. Нас цікавить власне авіакатастрофа. Якщо ж буде з’ясовано, що ДТП має безпосередній зв’язок із падінням літака, тоді й займемося автопригодою.
Контрабандний спрут
Але в наявності «безпосереднього» зв’язку навіть сумніватися не доводиться. По-перше, прізвище. Доки триває слідство, справжнє називати не будемо й використаємо, приміром, Скулинчук. Так-от, молодший Скулинчук розбився, неодноразово використовуючи аеродром, яким користувалися також еменесники. Старший Скулинчук працює у сфері, пов’язаній із надзвичайними ситуаціями. А жінка з прізвищем Скулинчук – офіційна власниця «Мерседеса», який близько двох років їздив на аеродром і 10 жовтня врешті злетів у канаву поблизу летовища.
По-друге, в Ковелі зареєстровано дві фірми, юридичний керівник яких – молодший Скулинчук (нині загиблий). Обидві фірми працювали ще з 2006 р.
Одна займалася оптовою торгівлею, зокрема – скрапленим газом (на що мала відповідні ліцензії, а крім того – фігурувала у судовій тяганині, оскільки довгий час не повертала боргів за цей газ). Цю фірму назвемо «Торг».
Друга фірма Скулинчука-молодшого пропонувала транспортні послуги (про наявність авіаційних, щоправда, не зазначала). Тому хай називається «Транс».
Чи процвітав бізнес у Скулинчука-молодшого, наразі не відомо. Але звернувшись за адресою фірми «Торг», що на вулиці Театральній у Ковелі, дізнаємося: такої у цьому приміщенні не пригадують. Хоча багато хто шукає «Торг» і її керівника як за посередництва телефонного зв’язку, так і через пошту вже давно: близько двох років (стільки ж, скільки «Мерседес» їздив до аеродрому).
Телефон фірми «Транс» також виявився липовим. Бо, як розповіла жіночка на іншому кінці дроту, цей номер став їхнім домашнім теж майже два роки тому.
Щодо Скулинчука-старшого, то перед тим, як прийти у сферу виконавчої влади, він працював… на митниці. Чим не безпосередній зв’язок до оптової торгівлі і транспортних послуг?
А жінка з прізвищем Скулинчук мешкає на Шаччині – районі, що є близьким і до митниці, і до кордону, і до білоруських цигарок, які 10 жовтня повисипалися з розбитого літака.
Окрім дорогого «Мерседеса», що регулярно їздив до скулинського аеродрому, пані Скулинчук є власником новобудови у селі під Шацьком і навіть очолює районний осередок однієї з дрібних політичних партій, які зазвичай на виборах виконують роль «підсадних качок».
Не дивно, що в авіакатастрофі, де фігурує прізвище таких поважних людей, на всі запитання одна відповідь: «Таємниця слідства».
Убивці-невидимки
Комісія НБР має 60 днів, аби зробити остаточні висновки щодо причин падіння «Ан-2». Та в які терміни буде (і чи буде?) з’ясовано, хто організував крилатий тютюновий бізнес, ниточки якого виводять далеко за межі Скулина?
А хотілося б почути правду. Бо в цьому випадку говоримо не тільки за контрабанду. Літак незрозумілого походження і невідомого технічного стану. Пілот невідь-якого рівня підготовки. Польоти й посадки вночі на пасовищі. Всі бачили і всі робили вигляд, що не бачать. А між іншим, від початку року легкі літальні апарати вже тричі розбивалися. І це тільки на території, що у віданні Львівської транспортної прокуратури.
І це ж тільки під час війни радянські «По-2» – прототипи «АН-2» – у сутінках літали і німцям на голови бомби кидали. А звідки взялися у мирний час сучасні «нічні відьми»?
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.