“Ти хотів, щоб про тебе почули…”
Однокласники
полеглого на Сході України Сергія Мокренка з селища Шацьк у глибокій скорботі
згадують про свого Героя, пише видання “Район Шацьк”.
З такою дитячою безпосередністю, з такими не дитячими
поглядами на життя, з такою щирою усмішкою, добрим і відкритим серцем ти
назавжди запам’ятався нам зі школи… «Наш Мокрий», як називали тебе в класі…
Не маючи великої тяги до навчання, ти завжди сидів на
перших партах і малював свої чудесні малюнки. Вони були неперевершені. Ти вмів
підняти настрій тоді, коли його не було, ти міг підтримати всіх і в усьому, ти
завжди був з класом. Ми разом втікали з уроків, разом проводили шкільні вечори.
В останні дні навчального року обливались водою і, мокрі до нитки, але щасливі,
бігали по школі.
Так, були моменти, коли виникали в нас і дитячі
непорозуміння. Сварились, але й мирились завжди. Ти був такою світлою людиною,
яких дуже мало. Перед очима випускний вечір, в очах радість, а в голові тисяча
думок, розмови про майбутнє. І як зараз пам’ятаємо твої слова «Ви про мене ще
почуєте…».
Ох, якби ж ми тільки знали…
Якби знали, що пройдуть роки і розлетиться звістка
«Мокрий в АТО, Сєрий на Сході, пішов добровільно».
Згадуємо тепер нашу останню зустріч. Перед очима стояв
вже зовсім не той Сєрий, а тепер це був змужнілий, загартований війною чоловік.
Скільки було радості в очах, коли ми зустрілись… Потім була довга розмова, твої
спогади, сльози… Ти розповідав, а ми слухали і розуміли, що перед нами Герой,
справжній друг, найкращий син і найкращий однокласник, а для солдатів найкращий
побратим.
Твої слова й досі прокручуємо в пам’яті: « Я пішов туди
захищати Батьківщину, я там, бо хочу, щоб моя сім’я жила під мирним небом. Я пішов
туди доказати вам, що я також на щось здатний, я хотів, щоб ви мною пишались.
Дівчата, давайте зберемо однокласників, я так хочу всіх побачити…».
І ми тобі пообіцяли обов’язково всіх зібрати, зібрати
всіх для тебе…
Пробач, наш рідний, що не дотримали слова, не встигли…
Пробач, що за 8 років після випуску так і не побачились всі разом. Ми завинили
перед тобою…
Тепер сидимо, прокручуємо кадри з життя і розуміємо,
якими пророчими були твої слова тоді, на випускному вечорі. Ми почули про тебе,
вся Україна почула. І дуже шкода, що наша з тобою зустріч коштує так дорого.
Пішов від нас Ти дуже рано,
В самому розквіті життя.
І в нашій пам’яті навіки.
Тобі не буде забуття…
Ти наша гордість, наш Герой і наш біль… Ми завжди будемо
тебе пам’ятати, спочивай з миром і ще раз прости…
З повагою
твій «Б» клас