Кожен спортсмен знає, що за межами тренувань та фізичної підготовки існує ще один, не менш важливий етап підготовки – це настрой та спокій. Проте далеко не всім вдається зібрати усі свої емоції перед важливим стартом та показати максимум.
Як менше хвилюватися перед змаганнями, вміти вчасно зібратися з думками та не отримати емоційне вигорання? Розібратися у цих проблемах нам допоможе психолог Христина Касьянова.
Для батьків
Які поради ви дасте батькам перед першими змаганнями?
Насамперед — залишайтеся спокійними. Діти дуже тонко відчувають хвилювання батьків, тому ваша впевненість і підтримка — найкраща допомога. Уникайте акценту на результаті: замість «ти мусиш виграти» краще сказати «я пишаюся твоїми стараннями». Нехай перші змагання стануть досвідом, а не іспитом.
Як правильно батькам підтримати свого(-ю) спортсмена(-енку)?
Підтримка — це про безумовну любов і прийняття. Слухайте дитину, цікавтеся її емоціями, а не лише результатами. Підкреслюйте, що ви пишаєтеся не медалями, а зусиллями, дисципліною та бажанням розвиватися. Покажіть, що ви поруч і у перемогах, і в труднощах.
Що не варто робити батькам після невдалого виступу?
Не критикувати, не порівнювати з іншими і не знецінювати емоції дитини. «Ти ж навіть не старався» або «іншим ще гірше було» — це те, що може надовго відбити бажання виступати. Краще сказати: «Розкажи, як це було для тебе?», «Я бачив/бачила, скільки ти вклав/вклала сил». Такі слова допомагають зберегти мотивацію.
Як краще вчинити батькам, якщо дитина не хоче займатися гімнастикою, але у неї є потенціал?
Потенціал — це важливо, але ще важливіше — бажання самої дитини. Поговоріть відверто: чому їй не хочеться, що їй подобається, що викликає втому чи напругу? Можливо, причина — у перевантаженні або в страху не виправдати очікувань. Варто дати час, запропонувати спробувати інші активності — іноді після паузи дитина повертається з новою енергією.
Як уникнути ситуації, коли дитина пов’язує свою цінність лише з перемогами?
Дитина вчиться сприймати себе через очі батьків. Якщо ви говорите про те, чим вона вас тішить, окрім спорту — вона буде відчувати свою цінність не тільки в контексті змагань. Хваліть за старанність, характер, доброту, витримку. І нагадуйте: «Я тебе люблю не за медалі, а просто тому, що ти — це ти».
- Як реагувати, якщо дитина заздрить або переживає через успіх інших?
Заздрість — природна емоція, і її важливо не заперечувати, а проговорювати. Скажіть: «Це нормально — іноді хотіти бути на місці іншого. Розкажи, що саме тебе засмутило?» Після цього допоможіть дитині побачити свої сильні сторони й шлях, який вона вже пройшла. Замість конкуренції можна поступово формувати настанову на розвиток: «Ти можеш бути кращою версією себе — і це вже круто». Заздрість – не є поганою якістю, а навпаки це зона для зросту, саме вона дає можливість розуміти вектор руху, куди прагнути, це слід пояснити дитині. Проговорити, що дитина може вже сьогодні на тренуванні зробити, щоб наблизитись до бажаного результату, пояснити дитині принцип досягнення мети , а саме принцип «маленьких кроків» і наголошуйте, що єдиний суперник у житті – це він сам!
Для дітей:
Як навчитися справлятися з хвилюванням перед виступом?
Хвилювання — це нормально. Воно показує, що тобі не байдуже. Уяви, що твоє хвилювання — як хвиля: воно підіймається, але потім спадає. Допомагає глибоке дихання: вдих — на 4 рахунки, видих — на 6. А ще — думки на кшталт: «Я готова. Я зможу. Я роблю те, що люблю».
Чи є якісь психологічні способи, які допоможуть не хвилюватися на змаганнях?
Так!
- Візуалізація: уяви, як ти виходиш на килим впевнено, як виконуєш усе легко й красиво.
- «Якорі»: придумай маленький жест або фразу, що надає сил (наприклад, «Я сильна!» або стискання кулака).
- Дихальні вправи: повільне дихання заспокоює тіло й мозок.
Що робити, якщо перед виступом усе “валиться з рук”, але тобі вже виходити на килим?
Зупинись на мить. Зроби глибокий вдих, нагадай собі: «Я тренувалася. Моє тіло знає, що робити». Це хвилювання — не провал. Виходь не «на оцінку», а заради досвіду, заради себе. Один крок — і ти вже в потоці.
Як навчитись зберігати спокій після невдалого виступу?
Дозволь собі засмутитися — це нормально. Але потім спробуй сказати собі: «Я зробила все, що могла. Наступного разу буде краще». Запиши, що вдалося, і що можна покращити. Це не кінець, а частина твоєї спортивної історії.
Які короткі психологічні прийоми можуть допомогти гімнастці швидко відновити емоційний баланс у випадку помилки під час виступу?
Перемкни увагу: замість «я помилилася» — скажи «продовжую далі!».
- Техніка «стоп-кадр»: уяви, як ти ставиш на паузу негативну думку, і вмикаєш іншу — про впевненість.
- Мікроуспіхи: згадай, що ти вже зробила добре — навіть якщо це була посмішка або гарний вихід.
Які конкретні кроки може зробити гімнастка в день змагань, щоб створити позитивний психологічний настрій?
- Прокинутись трохи раніше й спокійно підготуватись.
- Слухати улюблену музику, зробити легку розминку.
- Повторити собі фразу-підтримку (наприклад, «Я зростаю з кожним виступом»).
- Уявити, як проходиш свій номер впевнено й красиво.
- Поговорити з тренером або другом — це дає відчуття підтримки.
- І головне — пам’ятати: ти вже молодець, бо вийшла(-ов) на килим!
Для тренера:
Як підтримати гімнастку перед важливим стартом?
Перед стартом важливо не перевантажувати спортсменку новою інформацією. Замість повторення технічних деталей — спокійна, впевнена підтримка. Погляд, коротка фраза: «Ти готова», «Я вірю в тебе», «Покажи своє задоволення». Також працює тактильна підтримка (поплескати по плечу, тримати за руку, якщо дитина не проти) — вона заспокоює.
Як допомогти спортсмену впоратись з емоціями після невдалого виступу?
Перше — не аналіз, а емоційне «підхоплення». Дайте дитині виговоритись або просто побути в тиші поруч. Скажіть: «Це буває. Усі помиляються. Ти маєш право на емоції». Коли емоції вщухнуть — тоді можна розібрати виступ. Але без тиску, у форматі: «Що вдалося?» / «Що можна спробувати інакше наступного разу?»
Як навчити своїх спортсменок не хвилюватися та бути зібраними на змаганнях?
Важливо тренувати не лише тіло, а й «психологічний м’яз».
- На тренуваннях моделюйте змагальні ситуації.
- Вводьте ритуали: дихання, позитивні установки, “фокусування” (наприклад, 3 глибоких вдихи перед виходом).
- Пояснюйте: хвилювання — не ворог, а сигнал організму бути в тонусі.
- І найголовніше — показуйте приклад власної зібраності. Діти відчувають ваш стан.
Профілактика вигорання
Чи буває “емоційне вигорання” у дітей в спорті?
Так, і доволі часто — особливо у тих, хто займається інтенсивно з раннього віку. Вигоряння у дітей проявляється не так, як у дорослих: вони не скажуть прямо, але будуть «не хотіти», втрачати інтерес, дратуватись, ставати млявими або плаксивими.
Як розпізнати перші сигнали?
Зниження мотивації без очевидної причини
- Втома, яка не проходить навіть після відпочинку
- Часті травми або скарги на самопочуття
- Агресія або навпаки — апатія
- Зміна ставлення до спорту: «не хочу», «не цікаво», «не виходить»
Коли варто зробити паузу?
Пауза потрібна, коли втома стає хронічною, а тренування викликають лише сльози або спротив. Іноді достатньо 2–3 днів без графіка, іноді — більше. Важливо пояснити: пауза — це не поразка, а частина відновлення. Після якісного відпочинку спорт повертає радість.