Юрій Ройко обраний депутатом Волинської обласної ради на виборчому окрузі № 14 від територіальної організації Радикальної партії Олега Ляшка. Саме про його громадську діяльність, життєву позицію та ті добрі справи, що їх записав на свій рахунок Юрій Петрович за роки депутатської роботи, і піде мова.
Родом Юрій Ройко з смт Цумань, що у Ківерцівському р-ні. Після закінчення з золотою медаллю середньої школи навчався в Українській сільськогосподарській академії у м. Києві на лісогосподарському факультеті, де здобув кваліфікацію інженера лісового господарства. Деякий час працював майстром – будівельником, інженером лісових культур Маневицького міжгосподарського лісгоспу. Згодом – в апараті Маневицького райкому та Волинського обкому комсомолу, який у той час очолював Микола Романюк. Ще при Союзі почав трудиться у приватних структурах виробничого характеру. З 2014 р. – член Радикальної партії Олега Ляшка.
– Ми з Вами неодноразово зустрічалися не тільки в Луцьку, а й Цумані на різних заходах, що їх організовує місцева громада. Їдете сюди, напевно, не тільки як депутат волинського парламенту, а й як уродженець цього лісового краю? Як додому?
– Батьківський поріг завжди притягуватиме кожного своїм теплом, де б хто не був. У Цумані до цього часу, слава Богу, живуть мої батьки: Неля Вікторівна та Петро Андрійович. Зрозуміло, що хочеться бачити їх якнайчастіше. Мені тут усе рідне та знайоме, маю багато щирих друзів.
– Я так розумію, що Вашу лісову дорогу перейшов бізнес… Невже ця стежка така легка і добре втоптана?
– Наш бізнес пов’язаний із переробкою сільськогосподарської продукції. Підприємства були різні. В окремі періоди у нас працювало до 400 людей. А виробничий бізнес, наголошую на тому, і українські реалії – це досить непоєднувані речі. Працювати дуже й дуже складно. На державному рівні нема розуміння того, що тільки підприємництво та середній клас можуть порятувати нашу економіку. У цьому контексті може виникнути закономірне питання, чому я вибрав Радикальну партію Олега Ляшка? Для цього було дві причини. По-перше, позиція нашої політсили на чолі з Олегом Ляшком спрямована на підтримку національного виробника, створення нових робочих місць, поглиблення переробки сировини на місці, а не вивіз її за кордон. Ми не повинні бути сировинним придатком розвинутих держав, а торгувати з ними на рівних готовими виробами. Маємо також створювати у себе нові робочі місця, щоб люди не їхали за тридев’ять земель у пошуках заробітків. Ніхто нікуди не буде втікати, коли тут буде гідна зарплата та нормальні умови життя. Саме це є, я вам коротенько назвав, економічний націоналізм Радикальної партії Олега Ляшка. Це була основна умова, що послужила поштовхом до мого членства у цій партії ще на початку 2014 р.
По-друге, наше виборче законодавство так прописане, що депутатом можна стати лише під прапором якоїсь партії, котра має право висувати ту чи іншу кандидатуру.
– Це добре, що поступово починаємо більше уваги приділяти переробці. А що можете сказати про реалізацію своєї продукції? Маєте ринки збуту за кордоном чи лише внутрішні?
– Більшість наших споживачів знаходиться на території України, які представляють 18 областей. Деяку продукцію експортуємо. Зокрема, працюємо з голландцями, маємо споживачів у Білорусії та Молдові. Проробляємо питання співпраці з азіатським та південно-африканським регіонами. А складність у тому, що нема, як я зауважував, державної політики у підтримці національного виробника. Відсутнє розуміння, що саме середній клас, приватний підприємець і є тим стержнем, який покликаний витягнути з прірви не тільки економіку, а й усю державу. У чому ж основна проблема? Відсутні дешеві кредити та державне замовлення на продукцію. Чому ніхто не хоче працювати з нами в плані постачання продуктів харчування освітнім закладам чи армії? Чому це нікому не цікаво? Замість сприяння, натомість, маємо непомірні податки.
У той же час ми є найбіднішою країною в Європі. За рівнем заробітних плат поступаємося навіть Молдові. У Світовому банку зазначають, що з таким економічним ростом Україні знадобиться 100 років, щоб наздогнати навіть Польщу. До такого стану привела непродумана економічна політика нинішньої влади на чолі з Президентом Петром Порошенком. Незважаючи на це, наша влада, як наркоман, давно присіла на голку Міжнародного Валютного фонду. Щоб якось гарантувати повернення запозичень, держава підняла ціну на газ до 85590 грн за тисячу кубометрів, кардинально зросли інші комунальні послуги. Зауважу, що подібних драконівських вимог МВФ не ставив, надаючи кредити. Це наші владці не придумали нічого кращого, як залізти у напівпорожню кишеню кожного українця, щоб збагачуватися за рахунок людей.
Через те позиція нашої політичної сили чітка – українцям потрібні робочі місця та гідні зарплати. Бо поки що вони ледве виживають.
Для нашої команди нема важливішого завдання, ніж зупинити грабунок українців через драконівське зростання ціни на газ. Мільйони людей опинилися на межі вибору: заплатити за комуналку чи купити ліки? Багатьом сім’ям навіть доводиться оформляти фіктивні розлучення, виписувати дітей із квартири, аби отримати хоч якусь субсидію… Українців сьогочасна влада зробила заручниками власної жадібності і некомпетентності! Люди при цьому режимі платять не за газ, а за корупцію найвищих посадовців та космічні премії чиновникам.
– Ви є членом комісії з питань екології, раціонального використання природних ресурсів облради. Що можете записати у свій актив?
– На початку каденції кожен із депутатів маєте визначитися відносно комісії, в якій буде працювати з користю для загальної справи. Їх в обласній раді 9. Я довго з вибором не вагався. Чому? По-перше, мій виробничий бізнес пов’язаний з продуктами харчування, по-друге, за освітою я лісівник. Скажу більше, серед 64 депутатів я чи не єдиний обранець громади із лісогосподарською освітою. Тож вибір комісії не був випадковим. У міжсесійний період кожна комісія, котра працює за заздалегідь затвердженим планом, має займатися питаннями свого профілю та готувати найбільш актуальні на сесію, аби в подальшому надати їм статус законодавчих актів. Проблема екології сьогодні, на мою думку, знаходиться якщо не на першому, то не далі як на третьому місці. Вона турбує людей. Взяти хоча б питання збереження лісів, їх раціонального використання. У Поліській зоні нині лісгоспи є основними роботодавцями. Проблема працевлаштування завжди досить гостра, але треба не забувати про збереження лісового фонду. Не можу обминути увагою і питання, пов’язаного з діяльністю комунального підприємства «Волиньприродресурс». Можливо, воно набило багатьом оскому, але тим не менше, мовчати не можна. Прийняте обласною радою рішення про його створення було дуже вчасним, вольовим і правильним. Інша справа, з чим зіткнулися далі?! З протидією з боку облдержадміністрації. Відповідною була позиція також і з Києва… Вважаю, що створення «Волиньприродресурсу» – здобуток волинських обранців загалом і в тому числі нашої комісії. Нас турбує питання використання всіх надр, особливо добування піску. Тут повна вакханалія з нелегальними кар’єрами, які в подальшому ніхто не рекультивує. Чому ставимося до рідної землі гірше якихось варварів, скажіть? У цьому плані комісія зробила певні напрацювання. Це стосується і природно-заповідного фонду, збереження річок та озер. Але й тут накопичився цілий віз різних проблем…
– Коли згадали про водні артерії, то яка Ваша думка з приводу відновлення судноплавства на Стиру, у тому числі перевезення баржами піску? У такому разі менше руйнувалися б наші шляхи від багатотонажних автомобілів…
– Питання цікаве й доречне. Моя особиста думка, що це обов’язково треба було б робити. Та на перепоні повна безгосподарність влади. Русла річок не чистяться. Не підтримується фінансово інфраструктура, яка б мала забезпечувати те саме судноплавство. Тож я за те, аби судноплавство на Стиру відродилося. Тільки тут, знову-таки, є певні нюанси, включаючи той самий понтонний міст, який знаходиться в Боровичах Маневицького р-ну. Там люди поступили незаконно, його встановлюючи без дозволу, але іншого виходу у них просто не було. А влада нічого іншого не запропонувала… Тому ці питання треба вирішувати в комплексі. Треба детально продумати, скільки це буде коштувати і хто цим має займатися.
– Юрію Петровичу, давайте ближче наблизимося до проблем цуманців, які довірили Вам відстоювати їхні інтереси у волинському парламенті. Я продивлявся стенограми сесій облради, на яких депутат Юрій Ройко робив десятки запитів щодо ремонту доріг, освітлення територій, капітальної реконструкції каналізації селища, виділення коштів за програмою співфінансування для розширення дитячого навчального закладу та ще ряд інших. Яка ситуація з їх реалізацією?
– Я не стомлююся повторювати: головним пріоритетом депутата будь-якого рівня – від сільської до обласної рад – мають бути соціально-економічний розвиток території, яку він представляє, та задоволення запитів кожного виборця. І це не тому, що так гласить законодавство. Це моє депутатське і життєве кредо! Саме так старався працювати усі ці три роки. У першу чергу прагну допомогти тим людям, котрі потрапили у складні життєві ситуації і потребують матеріальної підтримки на лікування чи ліквідацію наслідків пожежі. Подібні соціально-економічні проблеми характерні не тільки для мого округу, а й усієї Волині.
З цього приводу висловлю ще одну думку: і свою, і Олега Ляшка, який під час недавнього приїзду відвідав геріатричний будинок, поспілкувався з його пацієнтами та персоналом. Завдяки клопотанням Олега Валерійовича для цієї установи виділено 3 млн грн для утеплення спального корпусу. Та скрізь же ж він своїх рук докласти не може, правда? Тому треба змінювати систему та людей при владі. Бо українців зараз поставили перед вибором: або гріти свої помешкання газом, або купувати їжу та одяг, або лікуватися. Вибір досить цинічний, чи не так?
Загалом Україна займає перше місце в Європі щодо захворюваності на туберкульоз, а влада вже 2 роки не виділяє коштів на лікування хворих. Єдине фінансування – від міжнародних організацій.
В аптеках медпрепарати коштують надзвичайно дорого і не всі можуть їх купити. Тому переважна більшість просто позбавлена можливості лікуватися. Минулого року Олег Ляшко з командою добилися виділення з бюджету 1 млрд грн на безплатні ліки. Цього року вибиваємо вдвічі більше, щоб ця програма включала медикаменти для важкохворих.
Наша політична сила зареєструвала законопроект щодо зниження вартості ліків «Зробимо ліки дешевшими»: обмеження рентабельності, відновлення державного контролю за цінами, скасування ПДВ на ліки, референтне ціноутворення, демонополізація ринку аптек.
Крім того, наша фракція у Верховній Раді зареєструвала законопроект, який передбачає сувору кримінальну відповідальність за підробку медикаментів, щоб ліки реально допомагали і рятували, а не труїли хворих.
Збільшення фінансування програми «Доступні ліки» потрібне, аби передбачити препарати для онкохворих, збільшити перелік безкоштовних ліків, зокрема, противовірусних, антибактеріальних та антианемічних препаратів.
– Знаю, що Ви тісно співпрацюєте з Цуманською ОТГ, з її очільником, Анатолієм Дорошуком, Вас єднають тісні стосунки ще зі студентської лави. Навчалися на одному факультеті, здобули однакову спеціальність… Анатолій Васильович став успішним менеджером самоврядного органу у Цуманському краї. Що можете сказати з приводу самої децентралізації?
– На тлі інших реформ децентралізація, або адміністративно-територіальна реформа, в області набрала безповоротного характеру. Мені довелося у складі делегації Цуманської ОТГ побувати в Польщі, зокрема, в ґміні Отинь, яка розташована біля кордону з Німеччиною і з якою ми дружимо ось вже 12 років. Ця поїздка шокувала мене в хорошому значенні цього слова. Передусім приємно подивували інфраструктура та дороги, які мають найвищий європейський рівень. Також дивує ставлення до представників влади, яке я відчував на собі. В Україні місцеву владу чомусь не люблять, не поважають та критикують. Це сумно, хоча й здебільшого заслужено.
Так ось, в цій ґміні проживає 6 тис. людей, і вони примудряються такою маленькою громадою заробляти гроші на власні потреби. Там увесь штат працює над розробкою різноманітних грантів місцевого та державного рівнів. І держава на розумні та конкретно написані гранти, особливо якщо вони мають загальнонаціональний рівень, виділяє фінансування. Загалом децентралізація у Польщі проходила у два етапи протягом 10 років, а перед тим тривала серйозна 5-річна підготовка. За цей період вони зробили потужну інфраструктуру, серйозні електронні сервіси, а вже після того почали об’єднуватися.
Та повернімося до децентралізації на Волині. В мене складається відчуття, що, хоча ця реформа є актуальною і дуже потрібною, почали її впроваджувати, так би мовити, не з того боку. Я маю на увазі, що спочатку ми маємо об’єднатися, а потім вирішити в кожній громаді, зважаючи на фінансову спроможність, які саме медичні та навчальні заклади мають залишитися, скільки їх потрібно тощо.
Крім того, відповідаючи на неодноразові ремарки щодо польського досвіду запровадження децентралізації, мовляв, поляки мали для цього 160 млн євро, з яких половина коштів – безповоротні позики, то хочу у відповідь процитувати самих поляків: «Так, нам дали 160 млн, з яких ми вкрали 10%, а 90% пішли на децентралізацію. А у вас все навпаки».
Та незважаючи ні на що, а, точніше, всупереч усьому, процес децентралізації на Волині триває. І ми за показниками у п’ятірці лідерів в Україні. Якщо говорити про Цуманьщину, мій виборчий округ, то зараз в нас в ОТГ майже 13 тис. людей. Після виборів до нас приєдналися громади сіл Сильне, Городище, Клубочин, в перспективі сподіваємося, що нас підтримає Карпилівська, Дубищенська і Грем’яченська сільські ради. Тобто, Цуманська громада буде дуже серйозною та самодостатньою – до 20 тисяч людей. Якщо брати оті основні 4 показники, за якими прораховується спроможність громади, то ми будемо потужними «середняками».
– Людина Ви цікава і комунікабельна. Тем для розмови можна відшукати безліч, але, думається, читачам цікаво дізнатися і про Вашу сім’ю.
– Я, звичайно, готовий вдовольнити їхню цікавість. Ніяких секретів у цьому випадку нема. Моя дружина Алла Миколаївна за професією педагог. Навчає дітей англійської мови, аби вони могли швидше інтегруватися в європейську спільноту. Донька Анна має свою сім’ю, обдарувала нас внучком Іванком, якому нині 4 рочки. Це не тільки наша радість, а й надія, майбутнє і нашої родини, і нашої справді незалежної та квітучої України.
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото: Юрій Ройко в Цумані; Юрій Ройко (справа) з лідером Радикальної партії Олегом Ляшком (зліва) та керівником обласного осередку Володимиром Кривценюком у геріатричному пансіонаті.