Неймовірна пригода сталася зі мною вчора, коли я
їхала маршруткою від мами з Цуманя до
Луцька. Витягши з кишені гроші, щоб розрахуватися за проїзд, який нині коштує
22 грн, а там були купюри по 2, 5,10, 20, 200 грн, решту поклала назад у кишеню.
Коли прийшла додому, виявила, що 200-гривневої купюри немає. Моєму розпачу та сльозам
не було меж, хто колись гроші губив, мене зрозуміє. І так тих грошей
недостатньо, а тут ще така халепа.
– Роззява! – почула я від мами. Розпитавши, якою маршруткою
їхала, вона сказала: “Запитаю у водія, а раптом він їх помітив, хоча надії
нема ніякої.”
Яким же було моє здивування, коли водій Василь Пилипович
віддав мамі гроші, знайшовши їх біля крісла, де я сиділа. Бувають же чудеса на
цій Землі. Водій маршрутки ЯКІВЦІ-ЦУМАНЬ-ЛУЦЬК Василь Пилипович Оліферчук
з смт Цуманя – вже старший чоловік, порядна, совісна, чесна ЛЮДИНА!!! Велика подяка Вам Василю Пилиповичу, хай ваше добро
повернеться вам сторицею!!! Ну і мамі, Мельник Галині Яківні, також велика
подяка за урок віри у людяність і добро!!!
Руслана МЕЛЬНИК.