У правильності фрази «Не відкладай на завтра те, що маєш зробити сьогодні» зайвий раз пересвідчився, коли 2 тижні тому через клубну прес-службу спробував домовитися про запис інтерв’ю тоді ще з головним тренером Анатолієм Дем’яненком. Юрій Конкевич не заперечував, проте саме наближався кубковий поєдинок із «Дніпром», і Анатолію Васильовичу було не до спілкування з пресою. Потім команда з ним на чолі виїхала потягом сполученням «Ковель-Сімферополь» на календарний матч чемпіонату в Крим. А потім… один із найвідоміших футболістів київського «Динамо» та збірної СССР, авторитетний тренер суто в англійському стилі (не попрощавшись із уболівальниками та нічого не пояснивши журналістам) відбув у столицю, достроково припинивши контрактні зобов’язання з «Волинню», яку він півтора роки тому обіцяв вивести в єврокубки, а після серії весняних невдач ледь не довів до пониження в класі…
Істинні мотиви відставки Анатолія Дем’яненка, мабуть, стануть відомими не скоро. Або й взагалі ніколи не знатимемо всієї правди. Проте тимчасовість його перебування в Луцьку після відставки Віталія Кварцяного відчувалася майже завжди. Плюс – повна непідготовленість до роботи в клубі, де умови побуту та фінансової бази дещо відрізняються від звичних для нього тепличних умов на зразок українського «Динамо», азербайджанського «Нефтчі» чи узбецького «Насафа».
В усякому випадку, після гри з запорізьким «Металургом», на яку команду вивів виконуючий обов’язки головного тренера Анатолій Пісковець (до цього координував роботу молодіжного складу «Волині»), віце-президент ФК «Волинь» на громадських засадах, народний депутат України від фракції «УДАР» Юрій Савчук не приховував: розлучення з Анатолієм Васильовичем відбулося за обопільною згодою сторін і без будь-яких скандалів. Ідея буквально витала в повітрі вже давно, проте останньою краплею, вочевидь, став нищівний розгром у Сімферополі, який влаштував колишньому одноклубникові нинішній наставник «Таврії» Олег Лужний, який свого часу виступав і за луцьку команду майстрів.
Хто б що не казав про відсутність закулісних впливів у вітчизняному футболі, але часто так буває: якщо одній команді дуже треба очки, то суперник, який не є антагоністично налаштованим, до цього ставиться з розумінням… В усякому випадку, коли в Луцьку «Волинь» у першому колі несподівано поступилася «Таврії», то саме це врятувало Олега Лужного від неминучої відставки. А от коли Анатолієві Дем’яненку бодай очко в Сімферополі було потрібним як повітря, то натомість він отримав три «сухих» м’ячі у ворота своєї команди. «Таврія» боролася за перемогу так, наче це для неї був найголовніший матч сезону. А наші лише імітували боротьбу…
Юрій Савчук, розповідаючи про передумови запрошення в Луцьк у січні 2012 р. Анатолія Дем’яненка, казав, що це відбулося з ініціативи основних спонсорів команди, які з’явилися після того, як народний депутат України від Луцького виборчого округу №22 Ігор Палиця попросив Юрія Петровича стати віце-президентом «Волині» і ставили в цьому сезоні завдання потрапити до чільної п’ятірки чемпіонату. «Під це й запрошувався Анатолій Дем’яненко», – деталізував Юрі Савчук.
Судячи з його слів, що в подальшому кадрова політика клубу буде базуватися на пошуку та вихованні місцевих футболістів (легіонери себе не виправдовують, бо часто треба платити великі гроші за «кота в мішку», який не хоче битися на полі навіть із останніх сил), то ще однією причиною відставки Анатолія Дем’яненка може бути його провальна трансферна політика. Середня лінія, де в «Волині» нині чимало проблем, із його приходом змінилася до невпізнання: причому, в гірший бік. А втрата Шарпара, Герасимюка й Аржанова взагалі паралізувала будь-які осмислені дії як під час підготовки до нападу, так і в процесі оборони. А нема півзахисту – немає команди.
Ще одним мотивом передчасного повернення до Києва шанованого Анатолія Васильовича можуть бути причини суто сімейного характеру. У нього – молода дружина та крихітна дитина, які потребують турботи та уваги не за 400 км від рідної домівки, а щодня.
Врешті-решт, основна відповідь чергових кадрових змін у «Волині» вже відома. Замінивши проблемного (в плані особливостей характеру) Віталія Кварцяного найбільш прогнозованого Анатолія Дем’яненка, команда нічого кращого не досягла навіть в плані тактичної побудови гри, тоді як втратила найголовніше – бійцівські якості, якими завжди славилася. Більше їх, як це не парадоксально, в дублерів, які під проводом Анатолія Пісковця провели серію доволі феєричних матчів. Пригадаймо, наприклад, як, програючи одноліткам донецького «Шахтаря» 0:3, юні волиняни врешті-решт виграли 4:3. Та й у Сімферополі старші програли 0:3, а їхній резерв виграв із аналогічним рахунком!
Щоправда, Анатолій Васильович, залишаючи Луцьк, чомусь не знайшов навіть однієї вільної хвилини, аби зустрітися зі своїм наступником!
«Ні, ми з Анатолієм Васильовичем не розмовляли… Але ми ж не вороги, разом рік працювали… Напевно, тренерська доля так складена, що колись треба приходити і колись – іти. А наша робота оцінюється за одним критерієм – за результатом», – зауважив із цього приводу заслужений тренер України Анатолій Пісковець, який, до речі, завершив свою кар’єру гравця в команді «Вулкан» (Петропавловськ-Камчатський). Тож будемо сподіватися, що вулканічний дух залишився в серці Анатолія Павловича, і він зуміє вписати своє прізвище в літопис волинського футболу золотими, а не чорними буквами.
Бо його попередник запам’ятався хіба що неодноразовими та малозрозумілими поясненнями чергових поразок на кшталт «будемо розбиратися», а одними з останніх слів як головного тренера «Волині» стала чергова скарга журналістам телеканалу «Футбол» після провалу в «Сімферополі»: «У нас важкий психологічний клімат зараз у команді: стан гравців неоптимальний. Як я їх не вмовляю, не пояснюю, але належним чином зібратися на матч не вдається…».
З такими підходами, звичайно, тренувати команду елітного дивізіону вітчизняного футболу неможливо. Тому Анатолій Дем’яненко й залишився нашу «Волинь». Не грюкнувши дверима, але й не попрощавшись як слід…
А на завершення: ще раз про прикмети. Буквально на початку минулого тижня, впорядковуючи редакційний фотоархів, випадково потрапив на очі знімок, де за одним столом – луцькі тренери Віталій Кварцяний і Анатолій Дем’яненко. На той момент: колишній і діючий. А на цей момент: обидва колишніх. Таке враження, ніби фото з архіву саме попросилося на газетну сторінку…
Роман УСТИМЧУК.
На фото з архіву: Віталій Кварцяний і Анатолій Демяненко уже не наставники «Волині».