Візи по-новому

– У процесі роботи ми спираємося на два основні законодавчі акти. Це – Візовий кодекс європейської спільноти та угода між Україною і ЄС про спрощення візового режиму. Додатково також застосовуємо угоду між Кабінетом Міністрів України та урядом Польщі про правила місцевого прикордонного руху, – сказала пані Беата.

Вона ж наголосила: працівники консульства не створюють собі правила, лише працюють за чіткою схемою. 

Тож – про основні моменти: візові заявки необхідно подати за три місяці до запланованої поїздки. Адже швидше процедуру перевірки і видання дозволу можна провести лише у винятковому випадку. Таке зазначено у візовому кодексі. Цей період, звісно, максимальний. Але чим швидше подано заявку, тим імовірніше, що встигнете отримати бажаний дозвіл. Подавати необхідні папери треба особисто. З допомогою посередників документи приймаються лише від довірених осіб, наприклад, від юридичної особи, організованої групи людей чи туристичних акредитованих фірм.

За яких умов точно не відмовлять у прийомі візових анкет? Якщо ви вклалися у тримісячний термін, коли в анкеті є фото і заповнена вона на відповідному формулярі, також – якщо є візова оплата, коли це необхідно.

А от відмовити вам можуть через проблеми з документами або попередню заборону в’їзду на територію Польщі чи загалом Європейського Союзу. У випадку видачі відмови видається формуляр, де стисло зазначається причина негативного рішення. 

– Ані в нашому генконсульстві, ані в інших не практикується можливість індивідуальної зустрічі з людиною, щоб повідомити про причини відмови у видачі візи. Ми фізично цього не встигаємо, – зазначила пані консул. – У відповідному формулярі також вказано, що особа, яка отримала відмову, може протягом семи календарних днів звернутися до генконсульства і оскаржити це рішення. Проте зазвичай таке відбувається дуже рідко.

Щодо термінів опрацювання документів, то на них впливає чимало чинників. Загалом анкету розглядають протягом 10 днів, але за певних умов термін продовжується до 30 діб. Звісно, беруться до уваги й екстрені випадки, тоді всі матеріали вивчають протягом триденного терміну. 

До речі, зареєструвати в електронному вигляді заявку для оформлення візи можна не лише безпосередньо у консульстві, а й у спеціальних візових пунктах, де її розглянуть значно швидше. 

ТРОХИ СТАТИСТИКИ  

Доказом того, що видання віз – справа досить масова, є проста статистика. Тож у 2011-му шенгенські візи отримали понад 73 тис. осіб і близько 42 тис. – національні. Наступного – 2012-го – ця кількість дещо зменшилася. Але це не означає, що знизилося число охочих поїхати за кордон. Просто певні зміни (наприклад, збільшення видачі «карт малого прикордонного руху»), значно спростили процес. Із часом, як запевняють у консульстві, така спрощена система стане використовуватися значно ширше.

І ще одне: Візовий кодекс передбачає: віза може бути довготерміновою – до 5 років. Але волиняни (як і українці загалом) переважно оформляють візу на рік. Все це – через необізнаність людей. 

– Часто розглядаємо заявки, коли людина, яка без проблем могли би отримати довготермінову візу, просить про видачу річної. Це, як мінімум, нелогічно і створює додаткові черги, – зазначила Беата Бживчи.

Пані консул наголосила: серед тих, хто може користуватися спрощеними візами, – керівники великих фірм, представники влади, журналісти та ті, хто постійно співпрацює із польськими підприємствами. 

Подібні поправки щодо спрощення видачі віз внесені до нової угоди між Україною та Євросоюзом. 

І – головне! На жаль, часто невідомих людей, котрих зустрічають поблизу генконсульства, сприймають за працівників установи. Згодом громадяни розповідають, що їм за гроші «допомогли» заповнити анкету чи за певну плату посприяли в оформленні візи.

– Наголошую: ми не надаємо жодних комерційних послуг, не запевнюємо анкет (крім випадків, коли людина фізично не може цього зробити), – зауважила пані Беата.

Те ж стосується й оголошень щодо оформлення віз за певну суму.

Міхал Богдановіч розтлумачив ситуацію із видачі туристичних віз. Тож, як повідомив дипломат, такі візи видає не лише генконсульство, а й акредитовані туристичні фірми. Таких нині – лише шість.

– Немає жодних територіальних обмежень, – наголосив Міхал Богдановіч. –  Тобто турист, скажімо, із Дніпропетровська, може отримати візу через акредитовану фірму у Луцьку. 

Певні «пільги» мають також підприємства. Не всі, звісно, а найбільші. Тоді навіть не особисто, а за допомогою посередників – довірених осіб – можна без черги подати документи у спеціальне віконечко ВІП. Таких фірм нині – близько 25. 

Віднедавна Україна жваво обговорює нові положення Візового кодексу. Він передбачає певні спрощення в оформленні документів для журналістів, громадських організацій і тих, хто прагне навчатися за кордоном. Але чи сприятимуть у пришвидшенні перетину кордону журналістами самі прикордонники? Що роблять для того, щоб скоротити час очікування для інших категорій громадян? Бо те, що робиться на пунктах пропуску «Устилуг-Зосін» і «Ягодин-Дорогуск» (особливо з польського боку, де як не перезмінка, так комп’ютери «зависли», як не «кава-брейк», так «італійський страйк», під час якого громадян та автомобілі оформляють довго й нудно) від цивілізації дуже далеко.

– Нині всі перетинають кордон згідно з чергою, – сказав Анджей Каліньскі. – Звісно, це ж стосується і представників мас-медіа. Є певні винятки: якщо, наприклад, журналіст о 10-й має бути у Варшаві, а приїхав на кордон о шостій, то буде певне спрощення. Проте це у жодному випадку не стане правилом.  

Щодо черг у Дорогуску та Зосіні, то, як пояснили представники польських митниці і прикордонної варти, це  відбувається через ретельну перевірку документів та транспортних засобів. Така ситуація, запевняють вони, не тільки у Польщі, а й у інших країнах ЄС. Хоча в це повірити може лише той, хто жодного разу не стикався з прикордонниками інших держав. Бо чому, наприклад, один і той самий паспорт в міжнародному аеропорту австрійського Відня досліджують лічені хвилини, а в польських Дорогуску чи Зосіні – мало не півгодини?

Варто також пам’ятати: віза не завжди є гарантією того, що ви зможете безпроблемно перетнути кордон. Згідно з законодавством, прикордонники, окрім самих документів, мають перевірити, чи зазначена у документах мета від’їзду відповідає тій, за якою громадянин отримав візу.

Ідея створення спеціальних центрів із прийому документів для отримання віз виникла через те, що це та інші генконсульства не спроможні розглянути величезну кількість прохань, які до них надходять. За словами Беати Бживчи, протягом дня вони приймають сотні візових заявок! 

– Ми нікого не примушуємо подавати анкети у пункти прийому візових анкет. Якщо людина має можливість  чекати – чекає. Якщо ж ні, звертається у відповідний візовий пункт, – сказала пані консул.

Але річ у тім, що на роботу таких центрів – чимало скарг. Все через те, що там за безкоштовну національну візу вимагають понад 200 грн «за послуги». Проте правила роботи таких центрів написані не в Луцьку, а в Варшаві, де й знають відповідь на просте запитання: навіщо між українськими громадянами та польськими дипломатами знадобилася індійська фірма-посередник.

Наразі ж пані Бживчи зазначила: 68% людей, які подають заявки через візовий центр, кажуть, що то – їхнє особисте бажання. 9% зазначили, що їм це порадили у генконсульстві. Ще 11% запевнили: вони не мали вибору, адже не могли довго чекати.