Коли ми спілкувалися з головою Цуманської об’єднаної територіальної громади Анатолієм Дорошуком, він попросив розповісти про фірму, яка споруджує багатоквартирні п’ятиповерхові будинки в цьому селищі.
Разом із заступником Анатолія Васильовича – Павлом Арендарчуком – їдемо на будівельний майданчик. Потужні автомобілі з бетонними міксерами якраз доставляють сюди розчин. Павло Віталійович знайомить нас із представником фірми-забудовника. Це тернопільське товариство «Танфоран», яке не перший рік співпрацює з цуманською громадою.
Ще одним нашим цікавим співбесідником стає посланець тернополян Артур Щирба.
– Ми – генпідрядна організація, споруджуємо тут п’ятиповерховий будинок на три під’їзди, – інформує нас пан Артур. – Землю взяли в оренду. Інвестуємо в Цумань. При здачі в експлуацію нашого об’єкта в місцеву селищну раду будуть сплачені серйозні податки. Це сприятиме подальшому розвитку місцевої інфраструктури.
– Скільки квартир буде в цьому під’їзді, фундамент якого зводять ваші будівельники?
– У майбутньому тут оселиться 12 сімей мешканців селища. В інших двох під’їздах на дві квартири буде більше. За місяць часу завершуємо фундамент. Сподіваюся, що об’єкт здамо в експлуатацію у намічені строки. Хлопці стараються, молодці! Радує, що не дружать із «оковитою». У будівельному середовищі це явище, на жаль, дуже поширене… Траплялося, попрацює бригада до обіду, а там поминай, як звали. Саме через це ряд об’єктів завершують із запізненням.
– Чому саме на тернополян зробила ставку місцева громада щодо спорудження житлового будинку?
– Справа у тому, що товариство «Танфоран» уже років п’ятнадцять присутнє у цьому чудовому селищі. Воно займається виробництвом шпону, до якого залучені місцеві жителі. Тож для громади аж ніяк не чужак. Товариство є одним із найбільших платників податків у цуманській громаді. Має виробництво, має тут бізнес, ось і вирішило зайнятися ще й будівництвом. Адже дефіцит житла у Цумані – значний.
– Артур Щирба повідомив, що «Танфоран» планує кілька квартир у новобудові зарезервувати за своїми працівниками, – повідомляє нам присутній при цій розмові заступник голови місцевої ОТГ Павло Арендарчук.
– Саме так, – стверджує керівник будівельників. – Товариство має досить кваліфікованих, серйозних інженерів, але вони не мають житла. Зрозуміло, що коли це питання не вирішиться, люди довго не затримаються. Шукатимуть кращі умови. Я також ледве найшов тут квартиру, яку взяв в оренду. Немає вільного житла! Люди хочуть десь жити, мають за що купувати, але нема чого. Це вже проблема, без вирішення якої важко розраховувати на подальший розвиток селища. Будь-який спеціаліст погодиться приїхати лише за умови, що його сім’я матиме дах над головою.
– Коли на цей об’єкт зайшли будівельники?
– У вівторок, 10 червня. Можете подивитися, що за цей період ми вже встигли зробити. Думаю, попрацювали непогано. «Із землі» вже «вилізли», заливаємо армопояс. У жовтні-листопаді буде здача в експлуатацію цілого об’єкта.
– Це лише перший під’їзд ?
– Саме так. Думаю, у кінці серпня приступимо до заливки фундаменту на другому.
– Ваш будинок, по суті, у самому центрі селища.
– Так. Інфраструктура тут непогана. Неподалік дитячий садочок, школа. Про магазини й не говорю. Так що мешканці матимуть усі вигоди.
– А необхідні комунікації тут є?
– Усі комунікації прокладені. Щоправда, окремі з них, так було домовлено з замовником, ми мусили поміняти, у тому числі каналізацію та водопровід, які знаходилися в аварійному стані. Десь метрів триста замінили труби: від будинку до деревообробного комбінату.
– Яка вартість споруджуваного об’єкта?
– Вона дуже дорога. За геологічними дослідженнями, тут дуже погані ґрунти. Коли багато води, вони стають глинисті. Через те нас зобов’язали зробити фундаментні подушки. Хоча будівельні норми передбачають її в тому разі, коли будинок матиме 15 поверхів. Ми ж споруджуємо лише п’ятиповерховий. І все ж, пішли на такий крок, аби гарантувати безпеку майбутнім жильцям. Подушка нам обійшлася в 650 тис. грн. З наступного тижня завозимо панелі і перекриваємо фундамент. Через два тижні вималюється контур об’єкта. Хлопці у мене серйозні, в деяких моментах вони працюють і до 22 години.
– Ще ви маєте у спорудженому раніше будинку, що поряд з тим, який зводите нині, зробити фасад і перекрити дах, – нагадує Артуру Щирбі Павло Віталійович.
– Я це пам’ятаю, – погоджується генпідрядник. – Усе зробимо як треба, самі хочемо, аби все було гарно. Щоб не тільки Павло Віталійович та наш голова Анатолій Васильович, а й всі жителі селища могли гордитися такими інвесторами, як ми. Надіюся, що це не останній об’єкт, який ми споруджуємо в Цумані.
– Затримки з постачанням необхідних матеріалів нема?
– Поки що ніяких проблем з цього приводу не виникало. У будівництві найголовніше, щоб не було затримки за грошима. Щоб вчасно виплатити зарплату і в строки розрахуватися за матеріали. Слава Богу, поки що з цим усе в порядку (Артур тричі спльовує через ліве плече).
– Яка кількість людей задіяна на будівництві?
– Під моїм керівництвом працює 12 чоловік. Усі вони, в тому числі й підсобні робітники, оформлені офіційно. Для чого наражати самого себе на якісь неприємності? Є закон і його треба дотримуватися. Так спокійніше жити.
– Який досвід будівництва за Вашими плечима?
– Думаю, що достатній. Я працював на будовах головним інженером, де працювало більше 150 чоловік. Особисто під моїм керівництвом в Тернополі споруджено 25 тис. метрів квадратних житла. Там зводили десятиповерхові будинки. Сам я, до речі, з Тернополя. На Волині будую вперше. У п’ятницю їду додому, а зранку у понеділок приїжджаю. Замовник також із цього західноукраїнського обласного центру. Це товариство «Танфоран», яке я вже називав раніше. З ним я працюю вже тривалий час, у Тернополі будуємо. Зводили комерційне приміщення на шість поверхів у самому центрі, на вул. Чорновола. Виникла така ідея, що будемо будувати у Цумані. Люди тут добрі, а, головне, що мають трохи грошей.
– Хлопці з Вашої бригади – то земляки?
– Ні, хто з Луцька, хто з-під Луцька. У числі кращих Андрій Миколайович (бригадир) та Віктор Миколайович Кльоки. Хоча на совість працюють усі. Головне, непитущі і працьовиті!
Сергій ЦЮРИЦЬ.
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото Віктора РАЙОВА: генпідрядник Артур Щирба.