Чималий годинник на стіні Свято-Георгіївського храму у Любомлі не лише вистукує час, а й мелодійно виграє «Боже Великий Єдиний, нам Україну храни».
Те, що храм Святого Георгія у древньому Любомлі має цікаву та багатющу історію, помітно неозброєним оком: споруда впирається в небо конусним дахом, незвичайна архітектура й оздоба. Віки живе церква, нагадуючи про славні часи періоду Волинсько-Галицького князівства. Не так давно на ній засяяли позолотою новенькі куполи, а через деякий час на стінах святині розпочали відлік часу… справжнісінькі куранти!
Оминути увагою такий доволі незвичний факт неможливо. На Волині то – ноу-хау у єдиному екземплярі. Уявляєте, як це: початок кожної години супроводжується мелодією «Боже Великий Єдиний, нам Україну храни» та відповідною кількістю ударів. А коли настають сутінки, вмикається освітлення. Тоді не лише самі куранти, а й уся церква наповнюється магічним сяйвом. Підсвічується циферблат та обвід великого годинника, тому, прогулюючись нічним Любомлем, про час не забудете.
– Та про таке не розкажеш. Треба бачити, – говорить настоятель храму – секретар Володимир-Волинської єпархії, протоієрей Володимир Лисий. – Тому принагідно всіх запрошую на гостину в наше славне місто.
Чому куранти? Бо їм історично призначено височіти на храмі. Словом, все досить логічно – отвір круглої форми на стіні храму закрили ось так оригінально. І не підозрювали тоді, що цей начебто звичайний факт викличе справжній ажіотаж – спочатку про це розповість місцева районна газета «Наше життя», а згодом зацікавляться волинські журналісти.
– Ми не збиралися таким способом себе возвеличити, – скромно зізнається отець Володимир. – Але наш храм на це заслуговує. Проте чомусь ваші колеги, які телефонували раніше, розмову розпочинали із запитання, де взяли гроші. Після такого не хотів щось іще говорити…
Нам же настоятель Любомльського Свято-Георгіївського храму зізнався: ідея зародилася давно, але втілити її було не так і просто, бо ж хотіли передати всі особливості та реалізувати давні плани.
Ще Францішек Ксаверій Браницький, котрий володів землями Любомля у другій половині XVIIІ ст., мріяв встановити тут годинник, що став би візитівкою міста. Говорив про таке і відомий краєзнавець Олександр Остапюк. А втілили плани лише тепер завдяки ентузіазму отця Володимира та небайдужих прихожан.
– Таке є тільки в окремих обласних центрах, і то небагато, – веде далі настоятель храму. – Виготовив куранти, аналогу яких на Волині немає, Київський годинниковий завод. Майстри врахували всі моменти, тонкощі, передали особливості стилю. Правда, сам годинник – електро-механічний, бо ж чисту механіку можна зробити тільки у Голландії, і коштуватиме це досить дорого.
Тепер повз храм байдуже не пройдеш, мимоволі на кілька секунд зупиниш погляд і прислухатимешся.
Не можна промовчати і щодо історії самої церкви. Вона – багатюща. Будівництво розпочалося ще в далекому 1280-му за наказом Володимирського князя Володимира Васильковича. Кажуть, що за спорудження храму взявся зодчий Олекса – видатний майстер, під керівництвом котрого виросло чимало укріплених городів на замовлення князів київських. Назвали церкву на честь святого Великомученика Георгія Побідоносця – покровителя руських князів іще з періоду Володимира Великого. Адже якраз у Георгіївському монастирі у Херсонесі Володимир охрестився. Називають святиню ще й Юріївською. Чому? Бо на іконі, що прикрашала церкву, люди побачили не тільки героя-воїна, котрий вражає Змія, а й милого серцю хлібороба Юрія – покровителя худоби. Дві назви живуть до сьогоднішнього дня.
Історію церкви, звісно, бережуть свято. Отець Володимир розповідає, що у 2007 р. видали брошуру із назвою «Древні святині Волинської землі. Церква Святого Георгія у Любомлі». А друга частина Волинсько-Галицького літопису містить чималий уривок, де розповідається про деталі будівництва храму під керівництвом Володимира Васильковича.
«…Прикрасив її (церкву) іконами окованими, і начиння служебне срібне викував і покрови оксамитні, шиті золотом, із жемчугом херувимом і серафимом (придбав), і індитію золотом шиту всю, а другу – з паволоки білуватої, а в оба малі олтарі – обидві індитії з білуватої таки паволоки; Євангеліє він списав апракос, окував все його золотом і камінням дорогим із жемчугом (оздобив)…»
Словом, розкіш…
Не менш прекрасна церква й нині. Вона є одним із ранніх варіантів тридільного безкупольного будівництва. Храм має винятково важливу цінність, є пам’яткою архітектури національного значення. Дзвіниця, яка примикає до церкви, прямокутна, зовні – двоярусна, всередині – п’ятиярусна, завершена високим шатром із главою. Не один художник і фотограф був зачарований її красою і зупинився, аби закарбувати велич святині на папері. Свого часу в обігу був і художній поштовий конверт, котрий прикрасили зображенням Свято-Георгіївського храму у Любомлі.
В отця Володимира задумів щодо храму ще багато. Настоятель переконаний: завдяки ініціативності та підтримці вірян вони втілять у життя ще чимало мрій. Що ж, дуже хочеться вірити, що про місто Любомль ми почуємо далеко за межами нашої держави, а велична святиня довіку буде духовним джерелом та окрасою краю.
Світлана ДУМСЬКА.