Митарства 90-річної мешканки с. Нічогівка Маневицького р-ну Ніни Чміль тривають. Волинські енергетики – окрема республіка. Упертим ігноруванням проблеми однієї родини із поліського села вони затято демонструють: усі голосні заяви найвищих посадових осіб держави щодо першочергової турботи про ветеранів війни, інвалідів війни та вдів фронтовиків напередодні річниці Перемоги – всього-на-всього заяви… Психологія рубильника бере гору.
Саме під таким заголовком у статті «Психологія Рубильника, або Нічогівці нічого не світить», що надрукована у попередньому номері «Волинської газети», ми розповідали про те, як через конфлікт енергетиків та одного з нічогівських господарів, хату, де живе 90-річна бабця, відрізали від світла. Такими плачевними наслідками закінчився ремонт лінії електропередачі в селі. Майстри вивели лічильник на подвір’я, так-сяк встановили його, ігноруючи норми та правила. Натомість сільського дядька змушують уже їхні правила свято виконувати і – з власної кишені оплатити решту робіт, які гарантуватимуть світло в оселі 90-річної жінки. У такій ситуації опинявся якщо не кожен волинянин, то через одного. Зазвичай, знаючи, що дискутувати з енергетиками «мертве діло», люди покірно зголошуються на будь-які їхні умови. Проти течії у нас плисти не прийнято . І воно б нічого, якби у старій хаті, яка з березня без світла, не жила та, котрій соціальний захист і турботу нині гарантують на найвищому рівні… Але, як виявляється, ціна пролитої у боях Великої Вітчизняної війни крові – набагато менша, ніж ціна кількох метрів кабелю…
Розповівши про ситуацію, в якій опинилася Ніна Чміль, «Волинська газета» все-таки сподівалася, що хтось зголоситься провести законне світло до оселі вдови покійного інваліда війни. Однак дарма. Енергетики на роздуми, очевидно, взяли тайм-аут (бо не пізніше ніж через місяць мають дати офіційну відповідь на запит редакції, а раніше відповісти і не поспішають)… Тим часом підопічні обленерго продовжують за принципом «стук-грюк» ремонтувати лінії електропередачі в Нічогівці. А на подвір’ї Ніни Чміль, де саморобна електромережа тримається на прищіпках і щодня несе загрозу життю, – і кіт не валявся.
Тим часом 90-річна бабця, яка вже ради сама собі не годна дати, готується до святкування 70-ї річниці Перемоги. Тієї Перемоги, задля якої її чоловік прийшов усю війну. Був поранений у Одесі. Повернувся додому аж у 48-му і більшість віку горбатив спину на місцевий колгосп. Коли всіх, хто виніс на своїх плечах труднощі війни, вітатимуть 9 Травня, Ніна Чміль втиратиме сльози…
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото Світлани ГОЛОВАЧУК: як цій сивочолій жінці пояснити онукам та правнукам, за що воював на фронтах її чоловік?