Той вечір він запам’ятав на все життя. Ще б пак, мабуть, у
неї – таку юну і вродливу Катю – всі були тоді закохані. Але тільки йому
пощастило кружляли з нею у вальсі і спостерігати, як заздрісно дивилися на той
танок усі гімназисти…
Влітку 1897-го
король Сіаму (тепер Таїланд), подорожуючи Європою, прибув до Санкт-Петербурга.
Тут Микола II зустрів його теплим товариством. Тож під час дружньої розмови
російський цар пропонує високому гостю направити одного з його синів до
Петербурга. Так король назавжди змінив долю свого другого сина від коханої
дружини – королеви Саовабхи.
Теплої весни
юний принц Чакрабон прибув на береги Неви. Його одразу зарахували до
імператорського Пажеського корпусу, де вчилися винятково сини російської
дворянської еліти. Життя сіамського принца-гусара нічим не відрізнялося від дозвілля
петербурзької «золотої молоді». Бали, танці, маскаради, вернісажі, театральні
прем’єри.
І от той
вечір… На одній із молодіжних вечірок принц зустрів рудоволосу дівчину, в яку
одразу закохався. Він не міг перебороти свої почуття: постійно думав про неї,
мріяв, малював в уяві романтичні картини. А Катя… відповідала взаємністю.
На відміну
від Чакрабона, лучанка Катерина Десницька опинилася у Петербурзі не від добра.
Її батько працював головним суддею у Луцьку і помер, коли дівчинка була зовсім
маленькою. Мама із сином Іваном та донькою переїхала ближче до родичів у Київ.
Та невдовзі померла і вона. Брат і сестра перебираються до Петербурга. Іван стає студентом університету, Катерина пішла на курси медичних сестер.
Коли
розпочалася російсько-японська війна, Катя попросилася на фронт. У Петербург
вона повернулася героїнею: отримала чотири бойові нагороди, серед них і
Георгіївський хрест за мужність.
Тоді, на тій
вечірці, дівчина була ні сном ні духом, що спокусила самого принца – її розум
просто затуманило кохання. То був 1905-й рік.
«Мені ніхто
не потрібен, окрім тебе. Якби ти була зі мною, все було б чудово і ніщо не
затьмарило б мого щастя», – Катя читала, витончена постать сумного принца одразу
поставала перед очима. Її очі наливалися слізьми.
Розлука або
знищує, або ж доводить силу почуттів. Незважаючи ні нащо, не думаючи про те, що
Катя – із православного роду і без іменитого прізвища, а він – майбутній король,
хоч і невеликої країни, котрий сповідує буддизм, вони вирішують одружитися.
Зробити це можна було за таких обставин лише у Константинополі, тож молоді люди
без вагань туди вирушають.
Медовий
місяць минув на річці Ніл. Далі шлях лежав у Сіам. Розмова принца з батьком
була важкою, але незабаром Катя з’явилася у Бангкоку.
Король і королева відмовилися знайомитися зі своєю невісткою-європейкою. А це
означало, що в жодну сім’ю Бангкока принц не міг завітати з дружиною.
Катя терпіла: не претендувати ні на що. Очевидно, Бог винагородив її за це –
принцесу таки представили чужій країні. Згодом у Каті та Лека народився син
Чула.
Коли помер король, на престол зійшов брат Лека – Вачиравут, який офіційно
визнав Катю дружиною брата, а Чулу – королівським принцом. Царювання
неодруженого бездітного брата давало Леку надію на трон, а Катерина Іванівна тоді
могла би стати володаркою Сіаму… Але не судилося. Почуття, яке досі, наперекір
усьому, робило Катю і Лека щасливими, почало тьмяніти.
Зраду Катя
вловила ще зі сторінок листів Лека. Чоловік по-особливому писав про 15-річну принцесу
Чаваліт. Тож через неповних 15 років щирого кохання Катя поставила крапку у цих
стосунках. Через місяць принц Чакрабон підписав документ про розлучення.
А що далі? Якби можна було вигадати, ми б зараз розповіли про те, як кохання
все перемагає, як принц знову відчув, що не може жити без своєї дружини і навколішках благав простити його. А добра
Катя пробачила. Тож вони жили довго і щасливо й померли одного дня. Та історію
не перепишеш. І зважаючи на те, що ці рядки про кохання – правда, котра вже
відбулася, варто розповісти, що наступного року Лек помер. А Катя невдовзі
вийшла заміж за американського інженера Гаррі Клінтона. Але і з ним життя не
склалося. Згодом вона перебралася до Парижа.
Син Каті і Лека так і не став королем Сіаму. Він був відомим істориком,
військовим діячем, мандрівником. Його дочка Наріссара досі зберігає родинний
архів – листи Чакрабона до Катерини, на основі яких написала книгу «Катя та
принц Сіаму». Книга лягла в основу однойменного балету, який поставили 2011 р.
на сцені Єкатеринбурзького театру опери та балету.
Світлана ДУМСЬКА.
P. S. Матеріал підготовлено в рамках проекту «Імена Луцька» за сприяння
управління туризму та промоції міста Луцької міської ради.