Роман Бондарук. Рядки з біографії: з
2005 р. і понині є директором ТзОВ «Пластіком». Голова ради голів ОСББ у
Луцьку. До жовтня 2012-го – член партії ВО «Батьківщина». Нині – безпартійний і
позафракційний. Був кандидатом у народні депутати по Луцькому округу під час
останніх виборів до парламенту. Один із найскандальніших депутатів Луцької
міської ради, відверто висловлює власну, переважно антивладну позицію.
– Розпочнемо з напівжарту. Ми проводили
опитування серед депутатів та міської влади. Тож і ви скажіть: що проситимете у
Діда Мороза для міста та його мешканців?
–
Звісно, перш за все, миру. В кожній оселі. А мир – це і добробут, і можливість
для родини бути разом. Також здоров’я. Це якщо говорити без політики.
А
якщо зачіпати й цей бік життя, то побажав би нашому місту кращої влади.
– Розкажіть, будь ласка, про свій особливий
Новий рік – найбільш пам’ятний з усіх.
–
І Різдво, і Новий рік для мене – найбільш пам’ятні, бо мій старший син
народився 26 грудня 2001 року, а молодший – 8 січня 2009-го. Тож у мене зимові свята
асоціюються тільки з цими датами.
– А де святкуватимете прихід 2015-го?
–
Вдома. Нічого особливого не плануємо. Можливо, після того, як проб’ють куранти,
підемо у гості до мого брата.
– Дякую за такі теплі відповіді.
Перейдемо до більш прозаїчних моментів вашого життя. Як тільки ви сказали про
своє бажання йти у народні депутати, на вас полилося море бруду. Згадали все. Вважаєте,
що з вами так боролися суперники по округу чи є інші причини й люди?
– Зрозуміло,
що це була в першу чергу боротьба. Зрозуміло також, що всі хороші справи,
ініціатором котрих був, завжди, якщо взяти історію, тягнуть за собою негатив.
Нині я вже дещо до цього звик – таке більш неприємно моїм рідним, і це, на
жаль, у першу чергу, дітям, адже старший син уже доросліший, тож таке вже
обговорюється однокласниками.
Я
навіть не кажу, що це роблять журналісти, бо ж людину, з котрою судився, навіть
важко назвати журналістом.
Мене
також дивує позиція наших суддів, адже у рішенні суду написано, що це – думка
автора, тож… А жоден із тих фактів не підтверджений. Він називає мене шахраєм,
тож відповідно має бути кримінальна справа. Якщо говорити про керівництво друкарнею,
то це взагалі абсурд. Бо ж обласна друкарня сьогодні працює, там завжди був
керівник.
Так,
на балансі у них моя машина, я її купив і дав в оренду. Але якби я цього не
зробив, то й друкарня би не мала можливості працювати!
– Я не хочу вникати зараз ні в питання
із кредитами у «Західінкомбанку», ні у ситуації з продажем та заставою
гуртожитків, ні інші скандальні теми, бо то – окрема розмова. Але ж усе, що про
вас розповідають, не взялося нізвідки…
–
Ви ж розумієте, що в кожної людини, котра чогось досягнула у житті, є якась
історія. Позитивна чи негативна, також можна оцінювати по-різному. І якщо
повернутися до тієї публікації, то вона була проплаченою – мені надали
підтверджувальні документи, де сказано, що за неї заплатили більше 6 тисяч
гривень. Таку суму міг внести журналіст? От ви, наприклад, аби вас надрукували,
заплатите стільки, правда ж ні?
– Ви розчарувалися, що не виграли ті
вибори?
–
Зовсім ні. Я все усвідомлював і розумів.
– Результат у Луцьку вийшов ситуаційний.
–
Так. Вибір лучан, та й не тільки, напряму залежав від подій, які нині
відбуваються у нашій державі.
– Знову зміню тему, точніше – з
обговорення вас як кандидата у народні депутати перейдемо до рівня місцевого. Ви
активний депутат. Але позиція постійно протилежна думці міського голови. Чому?
Ви просто проти влади міста, бо вона не така, як, на вашу думку, мали би бути,
чи проти Миколи Романюка особисто?
– Не
скажу, що наш міський голова – погана людина. Ні. Просто як управлінець, мер… Стиль
його роботи веде до далекого комунізму. А це, я вважаю, вже прожитий час.
Тому
й виникає стільки скарг від мешканців, зокрема, що стосується сфери ЖКГ. Як
свідчить статистика, таких найбільше.
Я,
повторюсь, не проти особисто Миколи Романюка як людини. Я проти його стилю
роботи як керівника. І тут не треба звинувачувати його у чомусь – просто наш
мер – людина із комуністичним минулим, він звик працювати такими методами. Нам
потрібні нові люди у владі – більш активні, з власною твердою позицією.
І
це стосується не лише міського голови, а загалом влади. От навіть взяти для
прикладу роботу того ж ЖКГ – вона ж із вічними проблемами, які не вдається
вирішити вже багато років.
Усе
так складається тому, що не може той же начальник управління працювати по-іншому,
а робить лише так, як звик. От він ніби й розуміє, що створення та робота ОСББ
– це вигідно, набагато краще, але…
А
дороги? Щороку на їх ремонт у Луцьку ми витрачаємо 30 мільйонів гривень! І що?
Виходить, ніби робимо так, аби щороку знову витрачати 30 мільйонів.
– Якщо ми вже заговорили про роботу
ОСББ. Розкажіть, що вдалося цього року?
– У
2014-му в Луцьку утворилося понад 20 нових ОСББ. Це небагато, адже загалом на
рівні влади не проводиться достатня роз’яснювальна робота серед населення, не
говорять що це дійсно вигідно. Бо ж якщо люди зрозуміють, що самі можуть
контролювати розподіл своїх же грошей, то доведеться розігнати жеки.
Але
мені особливо приємно, що наш досвід нині використовують в усій Україні, що ми
й досі лишаємося лідерами у цьому.
– Знаю, що є контакти, за якими лучани,
звернувшись до Фонду сприяння реформуванню ЖКГ, можуть отримати і
консультаційну, й будь-яку іншу допомогу у його створенні. Нагадайте
принагідно.
–
Адреса – місто Луцьк, вулиця Глушець, 49, офіс 451. А телефони –78-59-66 у
Луцьку, 067-905-53-98. Це – контакти Ірини Гайдучик, до неї безпосередньо, як і
до Петра Лавренюка, і можна звертатися. Ми справді від А до Я розкажемо про те,
як створити ОСББ у вашому будинку та як вигідно організувати роботу.
– Іще одне: у народі побутує думка, що
ОСББ добре створювати тільки мешканцям новобудов, а старі житлові будинки важко
самостійно обслуговувати.
–
Це не так, ми маємо приклади такої роботи. І ці міфи треба розвіювати – інакше
ми не поборемо стару систему, котра віджила себе навіть не вчора, а багато
років тому.
– Що ще зарахуєте до перемог депутата
Романа Бондарука у 2014-му?
–
Знаєте, приємно, що у відповідь на це питання можу сказати багато.
Згадаю
найприємніше. На потреби громадської організації «Інсулін» нам вдалося залучити
138 тисяч гривень із міського бюджету. У місті – 33 дитини, хворих на цукровий
діабет. Уявляєте, ще до цього подорожчання потрібно було 2 тисячі гривень для
такої дитини тільки, аби зробити проби на цукор. Тепер же – іще більше! Нині ще й припинили програму
безкоштовного інсуліну. Спробуємо цього року із міського бюджету отримати
більше для цих дітей. Але добре вже те, що ці люди об’єдналися, тож тепер їм
буде значно легше розповідати про свої проблеми і чогось добиватися.
Окрім
того, я із небагатьох депутатів, котрі відстоювали виплату надбавок учителям та
медикам – і в результаті їх таки не припинили. Те ж стосується і тривожних
кнопок у дитячих садочках – тепер вони вже є.
– Розумію, що ви цей ряд можете
продовжити, але, зважаючи на стислість газетної шпальти, змушена вас зупинити…
На завершення – іще одне, можливо, не надто зручне запитання: на посаду
міського голови під час цих виборів будете претендувати?
–
Про таке ще поки рано говорити…
– Але все ж…
–
Так. Очевидно, спробую таки.
Спілкувалася Світлана ДУМСЬКА.