У 70-х у Заболоття, що на Ратнівщині, хліб возили бетеерами. Сьогодні ж велика вода докучає менше.
Три роки тому фото з хрестами, що виглядають із води, облетіли всю Україну. А тодішній міністр-надзвичайник Віктор Балога велів навіть закрити селищний цвинтар. Правда, кладовище досі функціонує. З 2011-го в Заболотті провели чимало заходів із водовідведення. Однак вода докучає і нині. Не так мертвим, як живим… Щоб повністю вберегти селище від стихії, треба вкласти ще чимало коштів.
Понад 50 років за меліорацію у Заболотті ніхто й не згадував, бідкаються селяни. Бо якщо хто й мав клопіт із щорічними підтопленнями, то це самі мешканці, але аж ніяк не чиновники. І тільки три роки тому проблема зазвучала на державному рівні. За сприяння влади в осушення поліських територій були вкладені мільйони гривень. Перепало й Заболоттю. Відтак з того часу вода докучає людям менше. Весну 2013-го тут теж зустрічають без паніки.
Віч-на-віч із великою водою жителям селища доводиться стрічатися з діда-прадіда. Історично так склалося, що населений пункт розташований у низині, поміж болотами. Криниці тут копають не на двадцять кадок, а на три-чотири, бо ґрунтові води – високо. Селище – велике, обійстя розміщено за хутірською системою. Де горб – там хата.
Старшого віку люди ще пам’ятають останню сильну повінь. Порівняно сьогоднішні підтоплення – ніц не варті. Бо в 70-х був такий рік, що Заболоття залило дощенту. Хліб до осель доставляли бетеерами. У 2011-му в епіцентр надзвичайної ситуації втрапило кладовище, в межах якого – й двохсотлітня церква. Ще раніше довкола цвинтаря викопали рів, щоб осушити територію. Однак міністр Віктор Балога, який у лютому 2011-го відвідав Волинь, категорично велів закрити кладовище. Де розташувати нове, люди й донині не вирішили. Вільні площі, які пропонують на вибір, громаді не підходять. Тому цвинтар поки функціонує. Правда, більш-менш у безпечній обстановці.
– У нас тоді добре, коли посуха. За останні три роки прокопали до 10-ти кілометрів меліоративних канав, завдяки чому частково проблему підтоплень вирішили. Вкладено чимало коштів з місцевого, районного, обласного та Державного бюджетів. Але продовжуємо над цим працювати. На мою думку, щоб поставити у цій темі крапку, треба провести робіт на тисяч 500, – каже Заболоттівський селищний голова Василь Головій.
Те, що селище розташоване на «мокрому місці», – видно неозброєним оком. Хати й паркани відбиваються у воді, яка тримає в оточенні не одну оселю. Втім, очевидно, й те, що зроблено – чимало. Словом, люди не нарікають. Навпаки вдячні, що стихії нарешті протидіють на совість. Щоб підтоплення не загрожувало ні мертвим, ні живим, ні (і це найголовніше) – дітям та внукам нинішніх заболоттівчан.
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: вода тримає в облозі сільський цвинтар, але не так міцно, як у 2011-му.