Наш черговий переможець Георгій Жога із смт Торчин Луцького р-ну, який у передплатній лотереї виграв електрочайник, знає секрети успішного кролівництва і може чимало розповісти тим, хто в цій справі – справжній «чайник».
Якби мені хтось колись сказав, що Георгій Олександрович – оперативний працівник карного розшуку з 15-літнім стажем, я б не повірила нізащо. Просто зовні він ну аж ніяк не схожий на опера. Добродушний, довкола очей мереживом розходяться усмішки-зморщечки, радісний, а водночас цікавий співрозмовник.
Серед його захоплень – не тільки різного роду цікаве чтиво (в тому числі й газети), а ще як мінімум дві пристрасті: до кролівництва і до… кави. Щодо останнього, то звичку кожен ранок неодмінно починати запашною кавою привіз зі Львова. Адже чимало літ прожив у місті, яке заслужено можна назвати кавовою столицею України.
Георгій Олександрович народився в Торчині. А от за професією подався до Міста Лева. Хотів бути радіотехніком. Натомість 15 літ відпрацював у карному розшуку. Робота виробила «звичку до непублічності», каже чоловік.
– Я не люблю ні багато говорити, ні фотографуватися… – запевняє Георгій, чим тієї ж секунди дуже дивує всіх присутніх у редакції (а наш переможець нещодавно побував у гостях у «Волинської газети», – авт.), бо направду він – дуже комунікабельний.
Доля склалася так, що мусив повернутися зі Львова, де прожив 30 літ, до Торчина. Приїхали з дружиною доглядати батька. А свої діти з онуками (а їх у подружжя троє) залишилися на Львівщині. Але Георгій Олександрович про перипетії долі не шкодує. Відраду, каже, знаходить у… кролях. Розведенням вухастих зацікавився, коли прочитав у газеті, що академік Ігор Михайлов із Санкт-Петербурга винайшов новий спосіб вирощування кролів-акселератів. Вирішив спробувати, писав листи до Санкт-Петербурга, за спеціальною кліткою, в якій чи не весь секрет, їздив аж до Ужгорода:
– Мої кролі за чотири місяці набирали 2,5 кілограми. Була кролиця, яка чотири рази в рік котилася. Я не тримав їх довго: чотири місяці і все. За десять літ, скільки я ними займався, жодного щеплення не робив, а вони й не хворіли. Зазвичай кролів-велетнів тримають вісім місяців чи рік. Клітки у мене спеціальні. Одна коштувала 6 тисяч. Потім навчився сам такі майструвати. Від умов утримання багато залежить. Звідки беруться болячки? Кролик їсть 70 разів за добу. Як думаєте: можна його так нагодувати? Все одно вийде, що він або недоїсть, або переїсть. Друге – комарі, комахи переносять збудники. А якщо клітка – з витяжкою, ідеально чиста, то там нічого нема. Сусід як подивився на мої клітки, то казав, що «люди так не живуть». Чистота, постійне харчування, відсутність стресів – за рахунок цього кролі здорові й швидко ростуть, – такий висновок із власного досвіду зробив торчинський господар.
Правда, зараз у Георгія Олександровича – жодного вуханя. Бідкається: захворів позаторік, дружина не знала, як правильно їх доглянути, тож тваринки зажиріли і перестали плодитися. Всі пішли на м’ясо. Але зараз чоловік почуває себе ліпше і вже планує заселити клітки новими улюбленцями. Тоді з «вихованцями-акселератами», сподіваємося, познайомить ближче і журналістів «Волинської газети»:
– Дружина навмисне сказала виписати газету на мене. Бо я ніколи нічого в житті не вигравав. З тим і надіслали квитанцію в редакцію. Аж тут читаю газету, як завжди (а я ретельно все вичитую), аж бачу: виграв приз! Це ж треба: вперше передплатити, вперше понадіялися на розіграш – і зразу подарунок. А до речі, газета мені ваша подобається, – щедро віддячує компліментами Георгій Олександрович.
Маємо щиру надію, що таке поки нетривале знайомство родини Георгія Жоги з нашим виданням згодом переросте у гарну дружбу на роки.
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: новий шанувальник «Волинської газети».