Учитель із камінь-каширського села отримав від «Волинської газети» мобільний телефон!
Ще такого не було… Завше ми, журналісти, фотографуємо героїв своїх публікацій. Не раз люди, побачивши камеру, ніяковіють: можливо, якось без знімка обійдеться? На такий випадок – у кишені фраза: читачі нізащо не повірять, що з вами розмовляла. Коли ж Галина Гузь, завітавши в редакцію за подарунком, попросила: «Дівчата, а можна я вас сфотографую, аби в селі знали, що з вами балакала?», ми не змогли не посміхнутися… на камеру жінчиного мобільного.
– Я – з Доброго, – упевнено сказала Галина Іванівна, переступаючи поріг редакції.
А для справжніх поціновувачів «Волинської газети» – і подарунки добрі. Чоловік пані Галини – Іван Гузь – виявився щасливчиком та потрапив до переліку тих передплатників, які, вподобавши видання, отримали приємний сюрприз. Іван Іванович – мобільний телефон.
Так склалися обставини, що з журналістським відрядженням на Камінь-Каширщину забарилися. То одне, то інше… Тож, перебуваючи в Луцьку у справах, Галина Іванівна вирішила… взяти все у свої руки. Та й правильно зробила! Бо прихід читачів у редакцію – неабияка подія! І хоча жінка поспішала, одначе не побалакати про життя-буття просто не могли.
Подружжя Гузь із с. Добре, що на Камінь-Каширщині – старі знайомі «Волинської газети», адже передплачують видання п’ять років поспіль. А от випробувати Фортуну й долучитися до акції «Передплата» вирішили вперше. Квитанцію – в конверт, а його – поштовикам. А потому й… забули. Домашніх справ у Гузів вистачає: вони ж – багаті батьки, лелека до їхньої оселі прилітав аж чотири рази. У Галини Іванівна та Івана Івановича підростає три доньки й синок. Саме дітвора й вичитала в газеті, що татко – серед переможців. За мить і вирішили, хто користуватиметься подарунком.
– Зараз такий час, що телефони мають усі, – каже гостя. – Без того ніяк. Спершу думали чоловікові буде, але наша дітлашня, певно, вирішить по-своєму. А Іван їм поступиться. Це я знаю точно. Він у нас – дуже хороший тато. Працює вчителем фізкультури у Добренській школі, тож із дітьми вміє знаходити спільну мову. А на дозвіллі куховарить. Які чанахі в нього виходять! Шкода, що ви до нас не завітали!
А таку хорошу жінку, як Галина Іванівна, гріх не тішити смаколиками. Вона трудиться лаборантом у Хотешівській тублікарні. При цьому встигає дати лад і господарству (бо як у селі без нього!), і діткам. Старшій Юлечці – вже 12 років. Вероніці та Ангелінці – 8 та 6. А наймолодшому Богданчикові – тільки 2. Але він уже добре знає, що воно таке – телефон. Тож дарунок від газети не буде для Гузів зайвим. Сподіваємося, що й газета нестиме щочетверга до Доброго добрі новини.
Світлана ГОЛОВАЧУК.
На фото автора: Галина Гузь – гість редакції.