З позиції лідера: плюси і мінуси “квартирного питання”

Держава, що не будує житла, не має шансів на розвиток. Власне, шляхів тут два: або вона робить це сама, або ж створює такі умови, за яких помешкання вигідно зводити інвесторам. Таким інструментом і є окремі програми, що передбачають державні інвестиції у цю сферу, а відтак: людям – здешевлення кредитів при купівлі оселі, зодчим – сприяння. Адже будівельникам, як нікому іншому, вигідно, щоби житло було якомога доступнішим для громадян. Однак однієї лише волі зодчих (навіть помноженої на величезне бажання українців мати змогу купувати квартири на теренах рідної землі) – мало. Необхідна активна позиція держави. Якщо хочете – стратегія. Відтак спочатку року на найвищому рівні прозвучали серйозні заяви: і Президент, і глава уряду запевнили, що забезпечення доступним житлом громадян у 2013-му є одним зі стратегічних напрямків активізації економіки держави. 

Серед найдосвідченіших учасників цих державних програм на Волині – ПрАТ «Луцький домобудівельний комбінат». Компанія не раз і не два довела, що, по-перше, здатна запропонувати волинянам якісні й сучасні оселі, по-друге – сумлінно виконує взяті на себе зобов’язання перед державою. З 2010-го ПрАТ «Луцький домобудівельний комбінат» – учасник програми «Доступне житло». Мало того – лауреат всеукраїнської премії Конфедерації будівельників України «Кращий учасник програми доступного житла». Гендиректор компанії Руслан Вайман завжди відвертий в обговоренні проблем розвитку будівельної галузі. А позаяк не один і не два роки працює у цій сфері, то і позитиви, і прорахунки бачить – мов на долоні. Будівельна галузь для повноцінного розвитку нині потребує чітко виписаних законів (для прикладу, щодо виділення землі) та дешевих кредитів, які б стимулювали і будувати, і купувати житло.

 Відколи ЛДБК працює в рамках програми «Доступне житло», омріяні оселі отримало майже 60 сімей – у 108- та 72-квартирних будинках на вул. Федорова в Луцьку. Торік ключі від нових домівок їх власникам вручали в урочистій атмосфері за участю влади. А позаяк гостинні господарі запросили на оглядини квартир усіх присутніх, кожен охочий міг переконатися: житло – варте компліментів, бо відповідає часу і зведене за новітніми енергозберігаючими технологіями, що дозволяє власникам не викидати гроші на вітер. 

У 2013-му компанія продовжує брати участь у програмі «Доступне житло»: 

– Цьогоріч робота сконцентрована на трьох об’єктах. Учасниками програми здешевлення вартості іпотечних кредитів до 3% річних є 108-квартирний житловий будинок на вул. Федорова, 4В; 72-квартирний – на вул. Федорова, 4Д (введені в експлуатацію у 2011-му саме завдяки участі в програмі «Доступне житло»), – розповідає гендиректор «Луцького домобудівельного комбінату» Руслан Вайман. – До слова, торік у рамках цієї програми отримали оселі 34 родини, 20 із них – саме в цих будинках. Згідно з умовами, перший внесок сім’ї сягає 25% вартості квартири, термін кредитування – 15 років. Ставка за кредитом – 16% річних, з яких 13% компенсує держава. Тобто сім’я має виплатити фактично лише три відсотки в рік. Важливо, що торік програма фінансувалася без жодних зривів! Відповідно – стаття бюджету щодо компенсації відсотків захищена на законодавчому рівні. Бюджетом 2013 року для втілення цієї програми передбачено 300 мільйонів гривень.

У рамках так званої програми «30 на 70» ПрАТ «ЛДБК» зводить 107-квартирний житловий будинок на вул. Ветеранів, 22. Тобто 30% нормативної вартості житла безповоротно відшкодовує держава (а це приблизно 70-90 тис. грн для однієї сім’ї). Введення в експлуатацію першої черги цього будинку (54 квартири) планується у 4-му кварталі 2013-го.

– Дуже приємно, що саме наше підприємство стало лауреатом премії Конфедерації будівельників України та ввійшло до п’ятірки кращих будівельних компаній держави, – зазначає Руслан Олексійович. – Оскільки це – визнання компанії на всеукраїнському ринку, а головне – показник того, що збудоване саме нашим підприємством житло отримало високу оцінку за показниками якості, зручності, функціональності, енергозбереження. І важливо: люди, які отримали квартири в цих будинках, – звичайні лучани із середнім рівнем доходів. Усі вони забезпечені новими якісними оселями вартістю менше 5 тисяч гривень за метр квадратний, коли ринкові ціни – вище 6,5 тисяч. 

Як наголошують у «ЛДБК», найбільше визнання для компанії – втішні відгуки мешканців. Досвід роботи у рамках державних програм із забезпечення громадян доступним житлом дає змогу керівництву компанії «Луцький домобудівельний комбінат» судити про переваги одного зі стратегічних напрямків спрямування державних інвестицій, а також про окремі прогалини, що потребують доопрацювання на законодавчому рівні.

– На мою думку, дві державні програми, які нині працюють в Україні, мають низку позитивних аспектів, а відтак продемонстрували хороші результати за час діяльності. Проте є положення, які відразу ж гальмують успішне втілення цих програм у життя, – зауважує Руслан Вайман. – Аналіз реалізації у Луцьку (в 2010 та 2012 роках) однієї з державних програм щодо доступного житла (зокрема програми «30 на 70», де 30% нормативної вартості оселі сплачує держава, а 70 – сім’я, безумовно, свідчить про її високу ефективність. Спрацьовує ефект мультиплікатора: на одну гривню безповоротної державної допомоги в будівництво надходять 3,5-4 гривні інвестицій приватних осіб. Зменшується кількість недобудов, оскільки програма діє лише для ще не введених в експлуатацію об’єктів. Скажімо, для ПрАТ «ЛДБК» ця програма гарантувала введення в експлуатацію 108-квартирного будинку в Луцьку. На Волині маємо позитивні тенденції щодо збільшення кількості учасників програми: якщо у 2010-му це було всього-на-всього 8 сімей, то минулоріч – 40. Недоліком програми є недостатнє забезпечення фінансовими ресурсами. Скажімо, на 2013-й рік виділено 89 мільйонів гривень, тоді коли торік сума фактично освоєних коштів сягала 156 мільйонів. Здійснюється фінансування лише з червня до жовтня (тільки 4-5 місяців у рік). Скажімо, через те, що торік надходження коштів припинили в листопаді, майже десять родин недофінансували, що, звичайно, підриває довіру до програми.

Задля успішної реалізації програми «30 на 70» у державній скарбниці слід передбачити не менше 200 млн грн, захистити статтю, що обумовлює ці витрати, на законодавчому рівні та передбачити фінансування з квітня по грудень включно. За такої умови, переконаний гендиректор «ЛДБК», програма матиме реальний ефект: у розвиток регіонів інвестують до 600 млн грн, зменшиться кількість «вічних» недобудов та буде введено в дію 30 тис. кв. м доступного житла. 

Іншою державною програмою, яка передбачає допомогу в придбанні доступного житла, здійснюється здешевлення вартості іпотечних кредитів до 3% річних. Держава компенсує сім’ї 13% річних за кредитом (при ставці – 16%). У такому випадку фізична особа, що є учасником програми, сплачує лише 3% річних. Цей механізм реально запрацював у 2012-му, але вже понад 1300 сімей в Україні скористалися ним і отримали омріяні квартири.

– На моє переконання, тут потребує вирішення питання сплати громадянином відсотків за кредитом, адже це положення гальмує реалізацію програми. Банк, видаючи кредит, заключає угоду з громадянином під 16% річних. Згодом спрацьовує механізм компенсації державою 13%. Але банк традиційно підкреслює: у разі затримки державної компенсації людина повинна бути готова платити 16% річних… – наводить промовисті аргументи Руслан Олексійович. 

Найбільше стримує успішне впровадження цієї програми, за словами керівника однієї з провідних будівельних компаній області, – те, що сім’я мусить сплатити перший внесок у розмірі 25% вартості житла. Не секрет, що для багатьох українців це – непосильна сума. Саме тому, на думку Руслана Ваймана, слід дозволити підприємствам усіх форм власності сплачувати за своїх працівників перший внесок або його частину. А от щоби бізнес був у цьому зацікавлений, варто зменшити базу оподаткування на величину першого внеску.

– Вважаю за необхідне вирішити й питання сплати часткової компенсації відсотків на рівні «держава-банк». В угоді, що укладається між фізичною особою та фінустановою, потрібно чітко передбачити сплату громадянином 3% річних за користування кредитом. Окрім того, недоцільною, на мій погляд, є норма постанови Кабміну №343 від 25 квітня минулого року щодо визначення суми кредиту. А визначається вона, виходячи з місця проживання (прописки) людини, яка має бажання придбати житло в кредит. Відтак сума кредиту для сім’ї, котра мешкає в обласному центрі, сягає, наприклад, 290 тисяч гривень за двокімнатну квартиру (58 м кв. за ціною 5 тис. грн за 1 м кв., – авт.). А сума кредиту для сім’ї з райцентру значно менша – 232 тисячі гривень (58 м кв. за ціною 4 тис. грн за 1 м кв., – авт.). На мою думку, тут необхідно враховувати місце розташування будинку, а не проживання громадянина. Щоб коло учасників програми, яка непогано себе зарекомендувала, стало ще ширшим, добре було б збільшити нормативну площу житла (для визначення максимальної суми кредиту, який може отримати учасник програми) з 40 до 50-ти метрів квадратних на сім’ю з одного або двох осіб, – наголошує гендиректор ПрАТ «Луцький домобудівельний комбінат».

Важливо, що за час реалізації програми здешевлення вартості іпотечних кредитів затримок із виплатою відсотків не було. Отож, держава виконує зобов’язання, а тому ця програма заслуговує на довіру. 

Досвід успішної діяльності «ЛДБК» у рамках двох державних програм щодо доступного житла дає змогу об’єктивно оцінювати плюси та мінуси цих механізмів. Єдине – беззаперечне: обидві програми за час діяльності довели свою життєздатність, а відтак у2013-му саме на них необхідно зосередити фінансові ресурси. Адже тільки тоді житло стане дійсно доступним, коли буде максимально наближеним до реалій пересічного українця, а державні програми гарантуватимуть підтримку учаснику – за будь-яких умов.