У “Волиньрибгоспу” всі на гачку?

– Риба – це бізнес, – каже Віталій Карпюк (заступник голови облдержадміністрації, – авт.). – Ми щороку отримуємо від держави кошти на селекцію риби, але оодержує їх в області лише одне підприємство. Тарасе Миколайовичу, назвіть його…

– Мені здається, це – ВАТ «Волиньрибгосп», – відповідає Тарас Куньчик (начальник головного державного управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та врегулювання рибальства в області, – авт.).

– Якого фактично немає, – додає Карпюк. – Це підприємство із державного стало приватним, позабирало всі водойми, «покидало» банки. Це одне з найбільш проблемних підприємств, яке «поза законом», і обласна влада нічого не може зробити з ним. Нехай прокуратура підключається, інші контролюючі служби. (…) Я жодного підпису свого не ставлю, щоб держава виділяла гроші цьому підприємству, але його керівники «виходять» напряму на Київ і добиваються коштів.

Із короткого діалогу обласних чиновників, котрий відбувся ще минулого року на зустрічі контролюючих служб й орендарів водних об’єктів, та який зафіксував у своєму матеріалі журналіст «Волині-нової», майже повністю вимальовується картина діяльності ВАТ «Волиньрибгосп». І хоча ставок – штучна водойма без течії, втім керівництво згаданого підприємства створило чимало підводних течій у своїй роботі. Причім, теж штучно. Та про все – по черзі. 

Історія підприємства, що займається розведенням і виловом риби у волинських ставках, бере відлік у 1996 р. Кілька разів змінювалося керівництво: останніми роками фігурували імена Андрія Нестеренка, Леонтія Іванішина, Степана Божука. А ось про нового власника, володаря прізвища на німецький чи то єврейський манер – пана Хофмана – окрім як із вуст окремих чиновників, депутатів та невдоволених працівників, ніде жодної згадки. У розмові з нами голова Луцької райради Ігор Волошенюк повідомив, що згаданий пан «чотири рази змінював прізвище», тож не дивина, що його особа – на диво законспірована.  Подейкують, що офіційно до підприємства чоловік не причетний.

Упродовж роботи «рибники» встигли обзавестися кількома дочірніми підприємствами. Саме непроста ситуація на одному із них – «Рибгосп «Цумань», що у Ківерцівському р-ні, нещодавно зацікавила і журналістів центральних ЗМІ, зокрема представників «5 каналу». Згодом із директором рибного господарства Людмилою Попик зустрівся голова райдержадміністрації Зіновій Колісник. Як ідеться на сайті відомства, працівники попрохали у влади захисту від незаконного втручання нового власника В. Хофмана в господарську діяльність підприємства, «що доводить до втрати працівниками заробітної плати та роботи, а підприємство – до банкрутства». Зіновій Богданович у свою чергу пообіцяв найближчим часом ужити всіх заходів для захисту інтересів громади. Яких? Поцікавилися у голови райдержадміністрації, однак він не багато повідав: мовляв, поки триває перевірка діяльності підприємства – за нього взялися Фонд держмайна та Фонд цінних паперів. Також посадовець розповів, що згаданий Хофман, з’ясувалося, є керівником дочірнього підприємства «Рибгосп «Цумань», а не стоїть на чолі всього акціонерного товариства. Тоді ж чому його прізвище фігурує і в непростій ситуації, що склалася в Луцькому р-н і саме цю особу згадував голова райради Ігор Волошенюк? 

Хоча депутати Рокинівської селищної ради нарікають ще й на іншого керівника рибного підприємства – Леонтія Іванішина. Адже 2008 р. було прийняте одноголосне рішення сесії селищної ради «Про розширення території парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Байрак» за рахунок ставу №3, що дасть змогу створити єдиний екологічний комплекс загальнодержавного значення», а згодом підтримане й обласною радою. Обранці громади планували передати став на баланс музею Історії сільського господарства Волині. Попри те, що перемога була за представницьким органом (виграли 5 судів), згадана водойма досі «на руках» у «Волиньрибгоспу». За словами директора музею Олександра Середюка, пан Іванішин налагодив хороші стосунки з тамтешнім селищним головою Марією Піскар. Аж раптом – в архіві з’явився документ – позитивне для «Волиньрибгоспу» рішення депутатів від 23 липня 2008 р., якого вони не приймали! Представники громади підтвердили це письмово, надіславши заяву до прокуратури. Хтозна, чи було би більше толку від водойми  в музеї просто неба, стан якого – далеко не ідеальний, та фікція – діло серйозне. Ми зателефонували до пані Піскар, аби, яккажуть, послухати і її правду. Як виявилося, прокуратура нічого незаконного в діях селищного голови не знайшла.  Марія Піскар готова документально це підтвердити. Жінка каже, що пан Середюк навмисне обливає її брудом, а сам у той час «провадить власний бізнес на державній землі» (то – тема для іншого матеріалу). Селищний голова не заперечує, що рішення про передачу ставу на баланс парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва приймали, однак водойми – власність територіальної громади, а музей просто неба – державної, тож останнє слово – за Міністерством екології та природних ресурсів. Відповідні документи надіслали до відомства, однак поки офіційного рішення про подальшу долю ставу №3 не має. Отож, аби не стояли водойми без діла, порядкують на ньому «волиньрибгоспники». Марія Піскар передбачила можливу в майбутньому позитивну відповідь столичних екологів, тож у договорі оренди ставу «Волиньрибгоспом» є пункт, у якому йдеться, що в такому разі водойма перейде на баланс музею. А от про орендарів Марія Миколаївна і сама недобрим словом відгукується: мовляв, кілька разів змушені були розривати договори, позаяк підприємство періодично не платило за оренду ставків.

– Сімдесят чотири гектари землі у них, – каже селищний голова. – Заборгованість нині становить двадцять вісім тисяч гривень – не платили кілька місяців. 

Жінка стверджує: навіть де-юре договір оренди розірвати цілком не вдається, позаяк відшукали в документах чимало «законодавчих непорозумінь», а що вже казати де-факто! Підприємці і надалі порядкують на водоймах, навіть запускають мальків! Марія Піскар каже, що нині роботу ВАТ «Волиньрибгосп» перевіряє прокуратура, тож, вочевидь, уже через суд стягнуть законні гроші зі скупих рибників. Не могли не поцікавитися в пані Піскар інформацією про загадкового власника горе-підприємства: подейкують, головний акціонер змінився. 

– А десь тиждень тому дізналася, що і Божука – виконавчого директора – звільнили, – каже жінка.

А от єдине, що розповіла селищний голова про особу В. Гофмана: останній нібито очолює котресь інше підприємство, однак погасив минулорічну заборгованість сільраді за орендну плату. 

Коли ж удасться прогнати з рокинівських ставків нахабних підприємців, як далі розпорядитися водоймами? Річ у тім, гідроспоруди-то – державна власність, тому, за словами пані Піскар, уже подали запити в ДП «Укрриба», аби з’ясувати, на яких підставах «Волиньрибгосп» використовує державне майно та про подальшу його долю, позаяк місцева влада оголошувати тендер на нього не має права. 

Можна довго балакати про перетягування каната, себто – водойм, та не можна не згадати про ще один вагомий факт – кредит сумою 2 млн грн, котрий ВАТ «Волиньрибгосп» узяло в «Укрпромбанку». Звісно, на таку операцію підприємство має повне право, втім і тут, за звичним сценарієм, дозволило собі піти проти закону, адже віддало під заставу державне майно! Хтозна: може, згадані гідроспоруди, долею яких цікавиться Рокинівський селищний голова?.. 

А діло було ще в 2010 р. і, за повідомленням ЗМІ, тоді в ситуацію втрутилися обласна влада і навіть народні депутати Володимир Олійник та Василь Демчишен, котрі надіслали Генеральному прокуророві запит, де прохали перевірити дотримання вимог чинного законодавства України під час процедури передачі в заставу державного майна ДП «Укрриба» ВАТ «Волиньрибгосп». А голова виконавчої влади області Борис Клімчук на колегії облдержадміністрації безпосередньо попросив пояснення у тодішнього керівника підприємства Андрія Нестеренка, втім нічого конкретного Борис Петрович не почув. Згодом усе трохи притихло. Чи відбулася прокурорська перевірка – невідомо. Ми надіслали офіційний запит нинішньому Генеральному прокуророві Вікторові Пшонці, та поки відповіді не отримали. Надіємося, на столичних пагорбах усе ж знайдуть час, а ми чекатимемо. 

Законспірований власник устиг і штатні операції провести, зокрема – у Луцькому р-ні, адже тамтешні мешканці і за сумісництвом – його екс-підопічні (нещодавно були безпідставно звільнені керівництвом), пішли шукати підтримки до районної ради. Наприкінці березня цього року голова райради Ігор Волошенюк скликав термінову нараду з обговорення та вирішення питань щодо діяльності підприємства. Представники ініціативної групи – звільнені керівники рибдільниць с. Несвіч, смт Рокині  та інш. повідали, що торік у липні екс-керівник «Волиньрибгоспу» Леонтій Іванішин повідомив працівників про реорганізацію та попрохав написати заяву на звільнення за власним бажанням, натомість пообіцяв працевлаштувати всіх уже наступного дня. Як-то кажуть, обіцянка-цяцянка: роботи й понині ніхто не отримав. Здавалося б, яка користь із масового звільнення – майже сорока працівників, котрі сумлінно виконували свою роботу впродовж багатьох років? Та рішення, прийняте «на верхах», здавалося б абсурдним, якби не один нюанс: підприємство мало велику заборгованість із заробітної плати, мінімум – 4 тис. грн одному працівникові. Тож замість того, аби розраховуватися з боргами, чи не простіше «довести» підприємство до банкрутства, створити нове, набрати новий персонал і по-новому провадити ту ж саму діяльність?! Продуманий хід. У такому разі зрозуміло, чому справами  «Волиньрибгоспу» переймається Хофман, котрий буцімто керує зовсім іншим підприємством. Та люди – теж не дурні. Як розповів Ігор Волошенюк, у підсумку наради вирішили звернутися зі спільною заявою до правоохоронних органів, прокуратури. Готуватимуть позов і до суду. 

– Розумієте, вийти на справжнє керівництво підприємства не так то й легко, – каже Ігор Васильович. – Співвласник, чи як там він себе позиціонує, дуже сумнівного походження – Хофман чи як його… Вже чотири рази змінював прізвище. Виконавчим директором донедавна був Степан Божук, та він толком нічого не вирішує. Бо мовилося, що і його звільнили, та офіційної інформації нема. Зараз його перевіряють правоохоронці, недавно викликали в УБОЗ. 

Правда, заборгованість зарплатні – тема задавнена, адже про це мовиться не перший рік. Про сучасну суму заборгованості спробуємо дізнатися – чекаємо відповіді від районного чиновництва. Цікавить й інше: не раз у виступах високопосадовців лунали заклики в бік місцевої прокуратури, аби та перевірила роботу горе-рибників, однак, як кажуть, у відповідь – тишина. Може, контролюючий орган і провадив перевірку, та її результати не виніс на суд громадськості, ба більше – навіть на суд, як кажуть, постраждалої сторони. Тож і до прокурора Луцького р-н редакція звернулася з офіційним запитом. Відповідну інформацію повідомимо в черговій публікації.

Наступні слова адресуємо поважному керівництву ВАТ «Волиньрибгосп»: коли справи у підприємства не йдуть на лад, воно – на межі банкрутства, то на що витратили понад мільйон гривень, котрі виділила держава для покращення роботи і для розвитку підприємства? У цьому розбиратимуться правоохоронні органи, хоча не треба проводити особливих перевірок, аби впевнитися: робота на підприємстві аж кипить. Ставки зариблюються (причому навіть таким екзотичним видом, як форель) – про це свідчать численні публікації у пресі. 

За даними головного управління статистики в області, вилов риби в краї здійснюють 19 підприємств (інформація за 2012 р.). Найвагоміша частка у вилові (понад 60%), як не дивно, у ВАТ «Волиньрибгосп», немалий відсоток і в його дочірніх підприємствах. І це в той час, коли керівництво позвільняло працівників, залишило їх без законно заробленого хліба… Перелік питань ми адресували керівництву господарства в офіційному запиті, втім маю глибокі сумніви, що такі «серйозні бізнесмени» матимуть ласку відповідати якимось журналістам. Спробували зателефонувати на номери, вказані в інтернет-довіднику – періодично додзвонювалися, та на тому кінці дроту –мовчанка. Коли ж врешті підняли слухавку, жіночий голос повідомив: тут «Волиньрибгоспу» давно немає. 

А нещодавно стало відомо, що у війні влади і громади проти «рибного магната» виграно одну битву: Господарський суд області зобов’язав ВАТ «Волиньрибгосп» сплатити позивачеві – Луцькій райдержадміністрації – заборгованість за оренду земельної ділянки за межами населених пунктів Садівської сільради в сумі понад 14 тис. грн. Окрім того, Феміда задовольнила вимогу розірвати договір оренди між обома сторонами. Хоча поки святкувати перемогу рано: як пише інтернет-видання «Під прицілом», ні відповідач, ні його представник на засідання суду не з’явилися. Тож чи надійде до районного бюджету плата за оренду, чи «рибники» за звичним сценарієм проігнорують рішення суду, покаже час.

«…виходять» напряму на Київ» – іще раз повторимо слова Віталія Карпюка, котрі свідчать про зв’язки ВАТ «Волиньрибгосп» десь «на верхах». Та й великим аналітиком не треба бути, щоб із усієї інформації зробити такий висновок. А ось хто саме «кришує» рибного магната Волині – питання відкрите. Надіємося, після втручання відповідних служб впливовий дах знесе, мов вітром, а ті, хто наживається на людях і державних коштах, отримають по заслузі.