Він шість років працював заступником директора відомчого архіву СБУ в м. Києві. Тоді багато часу присвятив дослідженню документів про життя націоналістів. Тому історик і сержант 13 бригади «Хартія» Національної гвардії України Володимир Бірчак у м. Луцьку провів публічну лекцію про останніх українських повстанців 1960-1967 років. Щоправда, про волинян не йшлося.
Володимир Бірчак (позивний «Клап» порівняв вірність вояків Української Повстанської Армії тримати свою присягу упродовж багатьох років і не зламатися з вірністю японців. Він розповів про бої за острів вулканічного походження Іодзімі між військами США та Японії 1944 року. Останні втратили понад 20 тис. військовослужбовців, а ті, хто вижили, залишилися у підземному місті з власною системою криївок, і покинули його тільки у 1949 році, не знаючи, що Японія капітулювала.
«Я в жодному випадку не хочу рівняти українських повстанців з японцями, тому що це справді була імперська окупаційна армія, яка наробила дуже багато зла. Але оцей приклад як вони довго не здавалися надихнув знайти такі приклади в Україні», – додав історик.
«Історична правда» зазначає з посиланням на пресслужбу Волинського краєзнавчого музею та портал «Район. Історія», що останній бій українських націоналістів проти «других совєтів» відбувся 14 квітня 1960 року. Серед бійців були Петро Пасічний (псевдо «Чорний»), його дружина Марія Пальчак («Стефа») і Олег Цетнарський («Іван молодший»). За словами історика, вони діяли на стику Тернопільської та Івано-Франківської областей: акцію проводили в одній області, а криївку тримали в іншій. Та, зрештою, і їх викрили.
Також Володимир Бірчак поділився історією про «бурякових робінгудів» – Миколу Поголоду та його невідомого побратима, з яким переховувався на Закарпатті. У 1963 році вони прийшли на територію Тернопільської області й викрали з місцевого колгоспу вантажівку, перевдягнулися у робочий одяг і їздили по колгоспних полях, збираючи цукровий буряк. Овочі завозили в село і роздавали людям. Вже коли вони збирались повертатися на Закарпаття, їх виявив відділ КГБ. Чоловіки прийняли бій, в якому загинули.
Останній зафіксований насильний бій відбувся у с. Рукомиш Тернопільської області. Там розташовано багато печер, в одній з яких у сорокових роках оселився Юрій Михайлецький. Його виявила оперативна група КГБ у 1967 році. Карателі закинули в печеру димові шашки, щоб «викурити» звідти підпільника. Але той накрив голову курткою, облив себе гасом із лампи й підпалив…
Також історик зауважив, що наразі відомо лише 30-40% про життя повстанців після шістдесятих років. Усе тому, що коли КГБ знищував документи в 1990-1991 рр., то зруйнували весь науково-довідковий апарат. Багато справ зараз зберігаються під назвами «Крокодил», «Куртизанка» та подібне. Тому знайти потрібні документи серед тисячі інших вкрай складно.
Свій особливий інтерес до теми боротьби УПА він пояснює просто: чимало його родичів свого часу боролися з московськими зайдами.
«У мене що по маминій лінії, що по татовій – усі в родині були вояками, – розповідав «Клап» у розмові з журналістами порталу «Новинарня». – Рідний брат мого дідуся – Олексій Бірчак – був субреферентом служби безпеки Коломийського окружного проводу ОУН. По маминій лінії дідусь теж був членом ОУН, його двоє рідних братів воювали в УПА – один загинув, другий за участь в Українській повстанській армії отримав термін покарання в концтаборах Сибіру. Бабці рідний брат був вояком 14-ї піхотної (гренадерської) дивізії «Галичина».
«Зараз ми живемо в найдовший період Незалежності, який був в Україні. Я бачив сьогодні хлопців і дівчат, які не знають, що таке «радянський союз». У Першу та Другу світову війну ми воювали за імперські інтереси. Тоді питання держави не стояло, хоча, можливо, у хлопців і дівчат були ці речі в голові. Зараз ми маємо власну державу. Це є наш абсолют, який ми мусимо захищати… Ми зараз маємо державу, і нам не треба воювати за чужі інтереси. Тому пам’ятайте, що «плач свободи ще не дав нікому, а хто борець – той здобуває світ», – завершив свій виступ Володимир Бірчак, який у перший день повномасштабного вторгнення російських окупантів пішов добровольцем в один із батальйонів тернопільської бригади Сил ТрО ЗСУ, воював на Донеччині та Херсонщині, зазнав важкого поранення, а потім перейшов у бригаду «Хартія» НГУ.
Опісля він поспілкувався з учасниками презентації. Зокрема, з видавцем Дмитром Головенком та істориком, сержантом ДПСУ Сергієм Годлевським, який після поранення на фронті перебуває на медичній реабілітації.
Щодо останніх бойових сутичок воїнів УПА на Волині, то Володимир Бірчак цієї інформації не оприлюднював.
Сергій ШАМЧУК.
На фото пресслужби Волинського краєзнавчого музею та порталу «Новинарня»: сержант НГУ на маневрах; Володимир Бірчак під час спілкування з лучанами.