Волинське кохання Мазепи

Стосунки Івана Мазепи та його похресниці Мотрі Кочубей відомі навіть школярам. Звісно, історична повість Богдана Лепкого «Мотря» не відтворює всіх подробиць кохання 65-річного Мазепи і його 16-річної обраниці.

Але стосунки гетьмана з неповнолітньою – це квіточки порівняно з тим, які пристрасті розгорілися у ще молодого Івана та волинської дворянки Олени Ковалевської.

Дослідник цієї історії Іван Каманін у часописі «Киевская старина» через фатальну красу жінки навіть назвав її Оленою Прекрасною. Любов волинської дворянки та Івана Мазепи, щоправда, не мала таких трагічних наслідків, як кохання античної Олени Прекрасної (остання, нагадаю, стала причиною багатолітньої троянської війни).

Одначе пристрасті, які розгорілися на Волині, спровокували скандал на ціле царство Польське, а в поемі «Мазепа» про них згадує навіть англійський поет Байрон.

Отож, повернемося з вами на чотириста років у минуле, в село Кисилин. Бо саме там у дворянській родині Ковалевських зростала Олена.

Як сталося, що молода і вродлива жінка пішла під вінець зі старшим і негарним Яном Загоровським, можемо тільки здогадуватися. Згадаємо лишень, що він на той час був Володимирським земським суддею – людиною шанованою, грошовитою та поважною.

Тут, мабуть, варто сказати, що на весь чоловічий рід Загоровських, за переказами, було наслано прокляття. Бо майже ніхто з них не міг знайти щастя у шлюбі. Одні ставали «чорними вдівцями», хоронячи своїх дружин. Інші якщо не ховали, то розлучалися або заявляли про таке бажання.

Ян Загоровський не став винятком із гіркого правила. На момент свого одруження з Оленою Ковалевською вже мав невдалий досвід шлюбного життя. Проте нова спроба звити сімейне гніздечко не увінчалася успіхом.

Скільки часу молода пара насолоджувалася любощами, історія замовчує, одначе все звелося нанівець відтоді, як у їхньому домі з’явився Іван Мазепа.

Сумніватися в правдивості факту перебування на Волині майбутнього гетьмана – не доводиться. Адже саме тут проживали його рідна сестра, заміжня за Володимирським підстаростою Яном Войнаровським, і ще один родич – дворянин Адам Мазепа.

Спершу стосунки молодого Івана й уже заміжньої на той час Олени не виходили за рамки порядності. Та з часом душевні розмови пара все частіше вела не в домі, а на лоні природи.

Збереглися навіть задокументовані факти, що служниця, яка супроводжувала парочку й мала заздалегідь попереджати про ймовірну небезпеку, отримувала щедрі дарунки і від Мазепи, і від самої пані Загоровської.

Довго ці стосунки тягнулися, чи ні, значення немає. Головне, що молодий Мазепа геть утратив голову, без коханої свого життя не уявляв та настільки зненавидів її законного чоловіка, що зважився на найстрашніше.

Дослівно передати текст листа, звісно ж, неможливо, проте суть його зводилася до наступного: Олена повинна була впросити Яна поїхати разом із нею до с. Реушки (очевидно, йшлося про с. Ревушки Турійського р-ну). Натомість сам Мазепа мав улаштувати засідку, напасти й убити ненависного Загоровського.

Одначе пан виявився не ликом шитий. Відчуваючи зраду, він зумів перехопити листа й вивести зловмисників на чисту воду.

Перекази оповідають, нібито Ян підстеріг Мазепу, наказав роздягнути коханця дружини, прив’язати до коня, наполохати тварину й пустити світ за очі.

Про таку розправу історичні джерела дають суперечливі дані. Бо це, мовляв, була розправа не Загоровського, а іншого зрадженого чоловіка. Є навіть версії, що Мазепу перед тим, як прив’язати до коня, вимазали у смолу і обкачали в пір’ї, а кінь приніс його не до волинського обійстя, а до Варшави (ще за однією версію – до Запоріжжя).

Так само не відомо, чи міг Ян, котрого власна дружина обізвала у велелюдному залі суду «мурмулою» (старим хричем і буркотуном), вдатися до настільки рішучої розправи?

Тим  не менше, документи підтверджують: після цього Загоровський кинув дружину-зрадницю та переїхав до Володимира працювати суддею.

Після скандалу з Ковалевською Мазепа на якийсь час зник із історичних  хронік. Натомість ображена дружина взялася за повернення законного чоловіка, а відтак – і своєї репутації у вищому світі.

У хід пішли які тільки засоби: ворожки, знахарі, таємні обряди. Рідна мати Олени періодично присилала до доньки то відьом, то посланців із приворот-зіллям, щоби помогти з магічними ритуалами, сама приїздила з Кисилина.

Та навіть розуміючи марність усіх спроб повернути благовірного, сама пані Загоровська не дуже й засмучувалася. Молода і зваблива, вона знаходила все нових і нових коханців. Імена одних так і лишилися таємницею, бо навіть на суді вони як свідки виступали під псевдо. Інші ж і не ховалися (серед таких – брат Ієремії Вишневецького Дмитро).

Коли ж вернути чоловіка по-хорошому Олені не вдалося, вона вирішила його отруїти. Не помогла Загоровському навіть утеча до Львова. Та коли Ян от-от мав віддати Богу душу, на порятунок прийшов князь Станіслав Масальський. Давній товариш дав протиотруту й устиг врятувати Яна від наглої смерті, хоча його самого неодноразово залякували дами Ковалевські.

Словом, сумувати Загоровському дружина не давала. Навіть найняла кілера, щедро заплативши за те, аби побачити врешті свого благовірного у труні. Та – знову невдача.

Аби втекти від смерті та посадити в тюрму дружину, Загоровський уже до Любліна поїхав. Одначе й тут не все пішло швидко та гладко.

Під час судового процесу чимало тих, хто би міг підтвердити факти численних спроб Олени умертвити чоловіка, відмовлялися від свідчень. Бо одних очевидців пані Ковалевські залякували, іншим обіцяли щедру винагороду за мовчанку.

Відтак понад 10 літ знадобилося Янові Загоровському, аби розірвати шлюбні ланцюги. А дружині не лишилося нічого, як виїхати з маєтку та перебратися до батьків у Кисилин.

Є навіть згадки про те, нібито молодша Ковалевська таки жила разом із Мазепою. Кілька разів пробувала народити майбутньому гетьману дитину. Проте все закінчилося трагічно. Принаймні для Олени. Адже вона так і не знайшла свого щастя та померла молодою.

Не один злет, і не одне падіння чекали також Мазепу. Все це – неодмінно у вирі нових почуттів. Але на навіть на сьомому десятку літ він розбивав серця поважних дам і юних красунь, як-от Мотрі Кочубей. Та коли 16-річна похресниця втекла від батьків, аби побратися з Мазепою, чоловік повернув її додому. Бо тепер його любов хоч і була великою, та бажання зробити кохану щасливою виявилося ще більшим…