– Редакція? – чоловік на тому кінці, не дочекавшись мого «Так», заторохтів: – Давайте приїздіть! Я – із Хмелівки. І в нас над селом було енело! Висіло в небі прямо над церквою…
Побачили тарілку сільські рибалки, котрі прийшли до водойми, що й розташована неподалік храму. Словом, не встигли чоловіки толком розкласти рибальське начиння, як заклякали на місці: прямо над ними зависло щось ідеально круглої форми. Той невідомий об’єкт світився, наче лампа денного світла.
– Як би ж то тільки я бачив, то сказали б, що допився, – розповідав читач. – А то ж і кум Петро, і сусід Іван теж виділи.
Скільки простояли, дивлячись у небо, чоловіки вже й не згадають: один каже, що кілька хвилин, а інші – з-півгодини. Отямилися, коли тарілка стала рухатися вправо-вліво, наче шукала місце, де б приземлитися. Ще за мить набрала швидкості й зникла з поля зору. Аж покурило і за рибалками. До вечора в Хмелівці про прибульців знали всі…
Здавалося б, не історія – а вигадка. Одначе, щойно почула назву села, де бачили невідомий об’єкт, згадала: у січні 2010-го саме в цьому населеному пункті знайшли скелет… чупакабри. До того ж – якраз коло водойми за кілька метрів від церкви. Детально про це «Волинська газета» розповідала у публікації «Чупакабра Лозинського у волинських лісах» (№ 4 (735) від 21 січня 2010 року).
Словом, скелет дивної тварини три роки тому теж знайшли прихильники зимової риболовлі. Кістяк, довкола якого валялися мертві гризуни, чоловіки виймати з верболозів не стали. Натомість молодь виявилася хоробрішою. Рештки чупакабри забрав Микола Оніщук, житель Володимира-Волинського (хлопчина приїхав на кілька днів до бабусі). Микола згодом продемонстрував знахідку і поділився міркуваннями. Мовляв, трохи знається на біології, тому й стверджував, що то – чупакабра.
У селі ж люди казали: кури зникали. А ще раніше, правда у Заболотцях Іваничівського р-ну, щось марнувало кролів: уночі розбивало клітки, висмоктувало кров із тварин і складало тіла рядком.
Степан Грабарчук, котрий у 2010му був Хмелівським сільським головою, розповідав: мовляв, звір міг отруїтися. Тамтешній священик час від часу бореться з мишами та щурами, аби не нищили церковного майна. Тож, можливо, чупакабра, шукаючи поживи, наїлася мертвих гризунів. Хтозна! Натомість Микола Оніщук переконував: швидше за все тварина не витримала сильних морозів. У місцевого люду була своя теорія – чупакабру закинуло НЛО. Тоді подібні розмови здавалися смішними, але…
Чого ж тарілку бачили саме над тим місцем, де три роки тому виявили скелет дивної тварини?
– Не впевнений, що варто пов’язувати ці два випадки, – поділився міркуваннями Олександр Романюк, голова Волинського товариства уфологів. – Чупакабра – ледь не міфічна істота, щоправда, про випадки, коли її бачили, говорено не раз. Натомість існування НЛО доведено й безліч разів зафіксовано на камеру. Що ж до Хмелівки, то раніше там тарілки не з’являлися. Відтак не можна стверджувати, що за селом – аномальна зона, котра й зацікавила прибульців.
На прохання редакції члени товариства погодилися провести уфологічні дослідження, аби згодом повідомити «Волинській газеті», чи точно поблизу Хмелівки розташована аномальна зона, чи ні. Адже досі на Волині НЛО не фіксували.
Світлана ГОЛОВАЧУК.
На фото автора: такий скелет знайшли у 2010-му в Хмелівці.
Вітаємо з Днем сміху!