День Перемоги у Великій Вітчизняній війні відзначили у Луцьку традиційно: напередодні – святковий концерт, 9 Травня – урочиста хода й мітинг коло Меморіалу вічної слави. Втім атмосфера була особливою: пахло весною, навколо панували енергетика хорошого настрою й радісне піднесення різних поколінь.
Майже 30 років поспіль у Рожищі відбувається естафета до Дня Перемоги. За цей час дві з половиною тисячі її учасників вшанували Велику Перемогу. А багато хто постійно демонструє блискучі спортивні здобутки. Колись – власні, сьогодні – своїх вихованців.
Такі слова старого повстанця передав присутнім 11 травня ц. р. мешканець м. Кузнецовськ сусідньої Рівненської обл. Віктор Міцюк, дід якого в сотні УПА під командуванням «Стріли» 70 літ тому відвойовував у гітлерівських окупантів та зі зброєю в руках захищав від нацистів, енкаведистів і польських реваншистів унікальне для всієї Другої світової війни військово-адміністративне утворення: Колківську республіку.
Відрадно, що на Волині увага до ветеранів війни не обмежується масовими акціями до 9 Травня. Попри те, що День Перемоги – воістину знаменна дата для людей, котрі пройшли крізь пекло війни, сивочолі ветерани потребують щоденної підтримки й турботи. З року в рік тих, хто бачив на власні очі будні Великої Вітчизняної війни, стає все менше.
Коли на подвір’я родини Чмілів із Нічогівки, що на Маневиччині, завітали гості, був третій день Великодня. Але свято Пасхи – не єдина причина, з якої до бабусі Ніни навідалися представники обласного, районного, сільського керівництва та журналісти. У хаті вдови фронтовика нарешті з’явилося… світло. І це не журналістська помилка. Це – результат вирішення проблеми, створеної на порожньому місці окремими маневицькими бюрократами…
Не так багато сторінок календаря лишається перегорнути – і ось воно, 9 Травня, День Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Газетні шпальти, теле- і радіоефіри дихають пафосом, адже традиційно про жахіття війни і радість перемоги згадуємо найчастіше цими днями. Так само – заслужені оди звучатимуть у бік героїв буремного часу, тих, кому завдячуємо мирним життям.
Коваль із Ковеля робить усе і навіть змайстрував «прибор-дригуля»!
У новій сім’ї хворий на ДЦП хлопчик знайшов любов і навіть навчився ходити.
«Нє обращайся ко мнє на срєднєвєковом язикє», – сказав один із новоявлених молодих комуністів журналістці, котра звернулася до нього державною мовою!
