Лише звернення до Прем’єр-Міністра України Миколи Азарова та Президента України Віктора Януковича дозволили волинським дітям у травні отримати німецькі солодощі, які надійшли як подарунки до Різдва Христового майже 6 місяців тому!
Лише звернення до Прем’єр-Міністра України Миколи Азарова та Президента України Віктора Януковича дозволили волинським дітям у травні отримати німецькі солодощі, які надійшли як подарунки до Різдва Христового майже 6 місяців тому!
Відділ прикордонної служби «Рівне», який очолює майор Андрій Клібанчук, визнано найкращим серед усіх підрозділів Луцького прикордонного загону на чолі з підполковником Олександром Білюком.
Держава серпа й молота канула в Лету, а свої атрибути лишила… під парканами. Вийшло, як у тій приказці: наступали танками, а втікали санками.
У День матері, який традиційно відзначають у другу неділю травня, на Волині відбулася низка урочистих заходів.
День Перемоги у Великій Вітчизняній війні відзначили у Луцьку традиційно: напередодні – святковий концерт, 9 Травня – урочиста хода й мітинг коло Меморіалу вічної слави. Втім атмосфера була особливою: пахло весною, навколо панували енергетика хорошого настрою й радісне піднесення різних поколінь.
Майже 30 років поспіль у Рожищі відбувається естафета до Дня Перемоги. За цей час дві з половиною тисячі її учасників вшанували Велику Перемогу. А багато хто постійно демонструє блискучі спортивні здобутки. Колись – власні, сьогодні – своїх вихованців.
Такі слова старого повстанця передав присутнім 11 травня ц. р. мешканець м. Кузнецовськ сусідньої Рівненської обл. Віктор Міцюк, дід якого в сотні УПА під командуванням «Стріли» 70 літ тому відвойовував у гітлерівських окупантів та зі зброєю в руках захищав від нацистів, енкаведистів і польських реваншистів унікальне для всієї Другої світової війни військово-адміністративне утворення: Колківську республіку.
Відрадно, що на Волині увага до ветеранів війни не обмежується масовими акціями до 9 Травня. Попри те, що День Перемоги – воістину знаменна дата для людей, котрі пройшли крізь пекло війни, сивочолі ветерани потребують щоденної підтримки й турботи. З року в рік тих, хто бачив на власні очі будні Великої Вітчизняної війни, стає все менше.
