Ніколи не думала, що відкрию для себе стільки нового у роботі звичайної районної бібліотеки. Але як тільки переступила поріг зовні сірої і типової книгозбірні, що у м. Рожище, зрозуміла: тут не лише не відстають від віянь часу, а й на крок випереджають. Хто не хоче пасти задніх у світі комп’ютерно-бібліотечних ноу-хау – ходіть із нами.
Митарства 90-річної мешканки с. Нічогівка Маневицького р-ну Ніни Чміль тривають. Волинські енергетики – окрема республіка. Упертим ігноруванням проблеми однієї родини із поліського села вони затято демонструють: усі голосні заяви найвищих посадових осіб держави щодо першочергової турботи про ветеранів війни, інвалідів війни та вдів фронтовиків напередодні річниці Перемоги – всього-на-всього заяви… Психологія рубильника бере гору.
Чимало води спливло з тих часів… Змінилося все: країна, політика, влада, стиль життя і пріоритети. Але й сьогодні в селі Василя Домашича знають не інакше, як парторга. Чоловік, хоча сивина давно торкнулася скронь, а здоров’я, як і молодість, зосталося там, у радянській епосі, багато чого пам’ятає. А головне – розказує. Василь Якович не з тих, хто навіть сьогодні воліє за ліпше мовчати.
Світова енергетична криза 80-х рр. минулого століття змусила більшість економічно розвинених країн не лише задуматися про майбутнє, а й розробити на рівні держави спеціальні енергетичні програми, спрямовані на скорочення споживання викопних енергоносіїв і заміну їх альтернативними джерелами енергії. Один із вагомих елементів таких програм – використання деревини швидкорослих порід. В Україні ж спробували зігрітися вербою. І не прогадали.
Таких «маски-шоу» мешканці Волі-Ковельської Ковельського р-ну ще в житті не бачили. Вщипнути себе, чи, бува, не спиш, хотілося кожному, хто спостерігав за небуденною картиною. І те, що вона розгорнулася на обійсті сусіда-бізнесмена, додавало ще більшого адреналіну.
Така солодка назва у турійської глибинки – Ягідне, та аж ніяк не солодка доля багатьох її мешканців, значна частина яких – переселенці з Польщі. Ще до 1947 р. – горезвісної операції «Вісла» – на землі УРСР переправляли українців із прикордонних територій, хоча депортація мала не настільки насильницький характер, як пізніша «етнічна чистка». Серед них – Анастасія Скубій, життя котрої нагадує шлях крізь терни. Та не до зірок, а до сірих буднів…
Заради майбутнього гетьмана жінка хотіла вбити власного чоловіка.
Як через конфлікт районних енергетиків та сільського дядька 90-річній вдові інваліда війни доводиться доживати віку в темноті.
