Відрадно, що на Волині увага до ветеранів війни не обмежується масовими акціями до 9 Травня. Попри те, що День Перемоги – воістину знаменна дата для людей, котрі пройшли крізь пекло війни, сивочолі ветерани потребують щоденної підтримки й турботи. З року в рік тих, хто бачив на власні очі будні Великої Вітчизняної війни, стає все менше.
Коли на подвір’я родини Чмілів із Нічогівки, що на Маневиччині, завітали гості, був третій день Великодня. Але свято Пасхи – не єдина причина, з якої до бабусі Ніни навідалися представники обласного, районного, сільського керівництва та журналісти. У хаті вдови фронтовика нарешті з’явилося… світло. І це не журналістська помилка. Це – результат вирішення проблеми, створеної на порожньому місці окремими маневицькими бюрократами…
Не так багато сторінок календаря лишається перегорнути – і ось воно, 9 Травня, День Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Газетні шпальти, теле- і радіоефіри дихають пафосом, адже традиційно про жахіття війни і радість перемоги згадуємо найчастіше цими днями. Так само – заслужені оди звучатимуть у бік героїв буремного часу, тих, кому завдячуємо мирним життям.
Коваль із Ковеля робить усе і навіть змайстрував «прибор-дригуля»!
У новій сім’ї хворий на ДЦП хлопчик знайшов любов і навіть навчився ходити.
«Нє обращайся ко мнє на срєднєвєковом язикє», – сказав один із новоявлених молодих комуністів журналістці, котра звернулася до нього державною мовою!
Про впливового пенсіонера, безробітних соціологів і ТОП-100 по-волинськи…
Чому мешканці іваничівського Кречева особливо не переймаються проблемами євроінтеграції, про яку так дбають на найвищих рівнях?
